Теоретичні основи обліку та аудиту

138

125

ЗМІСТ

ВСТУП 5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ ГРОШОВИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА 8

1.1 .Основи побудови обліку та аудиту грошових коштів 8

1.2.Формування системи обліку на відкритому акціонерному товаристві "Херсонські комбайни" 12

1.3.Міжнародні стандарти і принципи обліку грошових коштів 15

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ГРОШОВИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ 23

2.1.Організаційно-методичні основи обліку грошових коштів 23

2.2.Синтетичний та аналітичний облік грошових коштів 47

2.3.Особливості ревізії та контролю процесу руху грошових коштів 70

2.4.Організація обліку грошових коштів з використанням ЕОМ 86

РОЗДІЛ 3. АУДИТ ТА АНАЛІЗ ГРОШОВИХ КОШТІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ 93

3.1.Методологічні аспекти проведення аудиторських перевірок з обліку грошових коштів 93

3.2.Сутність грошового потоку та необхідність його аналізу 113

3.3.Аналіз руху грошових коштів за непрямим методом 117

ВИСНОВКИ 131

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 134

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що в умовах ринкової економіки на підприємстві постійно здійснюються фінансові взаємовідносини з іншими підприємствами та організаціями, працівниками підприємства й окремими особами. Ці взаємовідносини засновані різними грошовими розрахунками у процесі виробництва, обігу та розподілу продукції.

Грошові кошти підприємства являють собою початок і кінець виробничо-комерційного циклу. Діяльність підприємства потребує, щоб грошові кошти переводились у різні активи, які, в свою чергу перетворюються у дебіторську заборгованість як частину процесу реалізації. Результати діяльності вважають кінцевими й досягнутими, коли процес інкасування приносить потік грошових коштів на підприємство, на основі яких міг би початися новий цикл, який з часом принесе прибуток.

Здатність підприємства утворювати грошові кошти у результаті господарської діяльності є важливим показником його фінансової стійкості. Жодне підприємство не може продовжувати існування тривалий час, не утворюючи грошові кошти у результаті своєї діяльності.

Мета цієї роботи полягає у вивчені та систематизації основних методичних принципів і організаційних основ удосконалення обліку, аналізу й аудиту готівкових грошових коштів підприємства в умовах діючого законодавства.

Для досягнення наміченої мети в роботі поставлені та вирішені наступні задачі:

вивчені організаційно-технологічні особливості галузі та їх вплив на систему обліку, контролю, аналізу наявності та руху готівкових коштів підприємства;

розглянете документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік грошових коштів підприємства;

розглянута технологія використання інформаційних систем у процесі обліку готівки, аудиту та аналізу в умовах діючих грошових відносин;

проаналізовано наявність і рух коштів підприємства.

Предметом дослідження є методика й організація обліку, аудиту грошових коштів підприємства та аналізу їх руху. У якості об'єкта дослідження вибрано ВАТ "Херсонські комбайни".

Теоретичною та методологічною основою дослідження є законодавчі акти України, установи уряду з питань вдосконалювання господарчого механізму в умовах сучасної облікової політики.

У процесі дослідження вивчені праці вітчизняних і зарубіжних економістів, інструктивні вказівки і рекомендації, облікові та звітні данні базового підприємства.

У зазначених матеріалах недостатньо вивчені питання обліку і аналізу в умовах реформування в Україні обліку та звітності. Для детального вивчення цих і інших питань написана ця випускна робота.

Дипломна робота складається з вступу, трьох глав, висновків, списку використаних джерел і додатків.

У вступі обґрунтована актуальність обраної теми, визначені мета, основні задачі, об'єкти дослідження, розкрита практична цінність розроблених пропозицій і рекомендацій.

У першій главі "Теоретичні основи обліку та аудиту грошових коштів підприємства " вказані основні задачі обліку й аудиту готівкових коштів у фінансово-господарській діяльності підприємства.

У другій главі "Особливості організації обліку грошових коштів підприємства в сучасних умовах господарювання" розглянута діюча система обліку готівки, представлена методика перевірки державними контролюючими органами руху грошових коштів підприємства.

У третій главі "Аудит та аналіз грошових коштів в сучасних умовах господарювання" проаналізовано динаміку готівки на ВАТ "Херсонські комбайни", висвітлені питання аудиту готівки в умовах діючої законодавчої бази.

У висновку сформульовані основні висновки та пропозиції з обліку, аналізу та аудиту грошових коштів.

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ ГРОШОВИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Основи побудови обліку та аудиту грошових коштів

Успішне функціонування підприємства в ринкових умовах можливе лише за умов здійснення безперервного руху грошових коштів - їх надходження (приплив) та витрачання (відтік), забезпечення наявності певного вільного залишку на рахунках банку.

Є декілька визначень сутності грошового потоку:

1. Грошовий потік - це рух ліквідних грошових коштів, тобто їх надходження і витрачання в процесі господарської діяльності.

2. Грошовий потік - це міра ліквідності підприємства. Складається з чистого прибутку та амортизаційних відрахувань.

3. Грошовий потік - це рух грошей в процесі господарської діяльності.

Згідно з П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

На мою думку найбільш точним і повним є визначення сутності грошових потоків згідно з П(С)БО 4.

У П(С)БО 4 дається визначення грошових коштів та їх еквівалентів.

Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у певну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Такими еквівалентами, як правило, є вісоколіквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує 3 місяці [12].

Під готівкою розуміють валюту України та іноземну валюту у вигляді грошових коштів.

Валюта України - це грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на теріторії України, а також вилучені з обігу такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти, що знаходяться на рахунках, або вносяться у вигляді внесків до банківських та інших кредитно - фінансових установ на тереторії України; платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України.

Іноземна валюта - це іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України; платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Каса - це спеціально обладнане та ізольоване приміщення, яке призначене для приймання, видачі і тимчасове зберігання готівки.

Касир - це посадова матеріально відповідальна особа, яка завідує касою, видачею і прийманням грошей та цінних паперів на підприємстві.

Ліміт залишку готівки - це гранична сума грошових коштів, яка може знаходитись в касі підприємства [23].

Грошові документи - це документи, що знаходяться в касі підприємства: оплачені путівки в санаторії", пансіонати і будинки відпочинку; поштові марки; проїзні квитки, тощо.

Грошові кошти в дорозі - це гроші, здані до банку або інкасатором, але не зараховані на поточний рахунок (до 24-ої години наступного дня).

Касова книга - це обліковий регістр, призначений для обліку касових операцій касиром підприємства.

Звіт касира - це документ, який передається касиром підприємства в бухгалтерію, і представляє собою відривний листок касової книги з додатком прибуткових та видаткових касових документів.

Безготівкові розрахунки - це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства - платника на рахунок підприємства - отримувача.

Поточний рахунок - це рахунок підприємства, відкритий в уповноваженій установі банку для зберігання грошових коштів та проведення операцій по розрахунках підприємства.

Чеком визначається цінний папір, який містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної в ньому суми чекоотримувача.

Акредитив - це доручення банку покупця банкові постачальника провести оплату за відвантажену продукцію, товар, надані послуги на підставах, обумовлених в цьому дорученні.

Виписка банку - це документ, що видається банком підприємству і відображає рух грошових коштів на поточному рахунку.

Платіжна вимога - доручення - це комбінований документ, який складається з двох частин: верхньої - вимоги постачальника (отримувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) оплатити вартість відпущеної йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг; та доручення платника своєму банку про перерахування з його рахунку визначних сум.

Облікова номенклатура - це перелік господарських фактів про форми функціонування майна - засобів господарства, а також капіталу - джерела утворення зазначених засобів, про господарські операції, а також результати господарської діяльності, які мають знайти відображення у бухгалтерському обліку.

Принципи обліку - це базові концепції, покладені в основу відображення в обліку та звітності підприємства його активів, пасивів, витрат, прибутків та фінансових результатів.

Більшість операцій, що здійснюються на підприємстві, пов'язані з рухом грошових коштів, проведення розрахунків між підприємствами. Особливо це стосується готівки, яка має здатність швидко обертатись, у зв'язку з чим ступінь ризику розкрадання є дуже високим. Тому аудит операцій з рухом коштів є дуже важливим.

Метою аудиту операцій з коштами є встановлення достовірності даних відносно наявності та руху грошових коштів, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку грошових коштів у відповідності до прийнятої облікової політики, достовірності відображення залишків у звітності господарюючого суб'єкта. Основними завданнями аудиту операцій з коштами є:

перевірка стану збереження готівки в касі; дотримання правил її обліку і витрачання;

вивчення законності і доцільності проведення операцій з грошовими коштами та грошовими документами; своєчасності і повноти оприбуткування та витрачання грошових коштів;

перевірка законності відкриття підприємством рахунків у банку, своєчасності одержання і обробки виписки банку по всіх відкритих рахунках; стану грошових коштів на рахунках на день аудиту за даними виписок банку і за балансом підприємства; чи не допускались зловживання при проведенні розрахунків через банк з метою привласнення коштів;

перевірка правильності документального оформлення операцій з коштами та відображення цих операцій в обліку і звітності;

оцінка стану синтетичного та аналітичного обліку на підприємстві, яке перевіряється; якості відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку, облікових регістрах та звітності;

перевірка дотримання підприємством податкового законодавства по опе-раціях, пов'язаних із рухом грошових коштів [16].

1.2. Формування системи обліку на відкритому акціонерному товаристві "Херсонські комбайни"

Акціонерне товариство відкритого типу "Херсонські комбайни" - одне із найстаріших підприємств сільськогосподарського машинобудування. Розташоване на півдні України в місті Херсоні, яке має річний та морський порти, аеропорт, великий залізнодорожний вузол, багато численні автотранспортні підприємства.

Підприємство засновано підприємцем Гуревичем у 1887р. як чавуннолітейні майстерні, які невдовзі перейшли до випуску плугів, борон, сівалок та інших сільськогосподарських знарядь.

У 1923р. завод опанував випуск нафтових двигунів, у 1934р. локомобілів та вітродвигунів.

У 1956р. завод перейшов до виробництва кукурудзозбиральних машин. У 1967р., паралельно з випуском кукурудзозбиральних машин, почався випуск дощової техніки.

Продукція заводу широко показана на міжнародних ярмарках та виставках і була відзначена шістьма золотими медалями, їй не один раз присвоювалося звання "краща машина року".

З 1976р. здійснюється корінна реконструкція виробництва без зупинки випуску продукції, та в 1984р. вступив в дію головний конвеєр щодо збору самохідних кукурудзозбиральних комбайнів "Херсонець - 200".

Наряду з випуском основної продукції неухильно розширюється асортимент та зростає випуск товарів народного споживання.

Основу сучасної виробничої програми складають:

1. кукурудзозбиральна техніка;

2. дощова техніка;

3. кормозбиральна техніка та інша;

4. міст головних коліс тролейбуса MB 92.00.000;

5. комбайн зернозбиральний самохідний КЗС - 9М "Славутич";

6. товари народного споживання.

Акціонерне товариства являє собою комплекс підприємств, які мають в своєму складі чавунно-літейне, ковально-пресове, холодно-штамповачне, метало оброблювальне, гальванічне, термічне, малярне, зварювальне та збиральне виробництва. Вони оздобленні сучасним виробничим устаткуванням, у тому числі з числовим програмним управлінням та обробляючими центрами, і дозволяють виробляти та випробовувати складну продукцію високого технічного рівня.

Підприємство має невеликий комплекс інженерних та обслуговуючих цехів: інструментальний, експериментальний, ремонтний, цех механізації та інші. Акціонерне товариство містить на своїй території залізничну лінію та автомобільні магістралі, відкриті та криті складські зони з рухомими вантажопідйомними засобами.

Підприємство забезпечено електроенергією, природним газом, вуглекислотою, киснем, стислим повітрям, та іншими видами енергії.

Основні споживачі продукції ВАТ "Херсонські комбайни" - підприємства агропромислового комплексу України, Росії, Білорусії, Молдови, Узбекистану, Казахстану, Туркменістану, Китаю, Угорщини, Болгарії, Югославії, Словаків та інших країн.

По спеціальній угоді в будь-яку країну можуть бути направлені фахівці для розробки техніко-економічного обґрунтування нових видів машин, організації технічного обслуговування, навчання місцевого персоналу.

Над розробкою перспективних моделей сільськогосподарських машин працюють досвідчені фахівці підприємства, проектні та науково-дослідницькі інститути України.

З березня 1994р. рішенням Фонду Державного Майна України державне підприємство Виробниче об'єднання "Херсонський комбайновий завод імені Г.І.Петровського" перетворено у відкрите акціонерне товариство "Херсонські комбайни".

Велику увагу як і раніше приділяють соціальній сфері. Водна станція на р. Дніпро, пансіонат "Петровець" та база відпочинку для дітей на берегу Чорного моря, профілакторій та стадіон біля заводу дозволяє робітникам повноцінно відпочити та відновити свої сили.

Підприємство пролягає на 217га. Загальна площа виробничих цехів близько 330 тис. кв. м.

До складу ВАТ входить головне спеціалізоване конструкторське бюро щодо проектування кукурудзозбиральної, зернозбиральної та дощової техніки, а мостів головних коліс.

Старі виробничі традиції, кваліфікаційний виробничий та інженерно-технічний персонал, наявність кваліфікаційних служб щодо контролю за якістю дозволяють випускати продукцію високого технічного рівня.

Крім наявності великого технічного та виробничого потенціалу ВАТ забезпечено усіма необхідними для підприємства видами енергії.

Має відмінні транспортні розв'язки: власна жалізнодорожна сіть у 50м від магістралі; примикання до автомагістрального автошляху; відстань до морського та річного портів близько 1км.

Бухгалтерія підприємства є самостійним підрозділом ВАТ "Херсонські комбайни". її очолює головний бухгалтер, який призначається та звільняється з посади генеральним директором ВАТ "Херсонські комбайни".

Головний бухгалтер ВАТ "Херсонські комбайни" безпосередньо підпорядкован генеральному директору ВАТ "Херсонські комбайни", а щодо питань організації порядку та методів ведення бухгалтерського обліку і складання звітності - головному бухгалтеру Мінпромполітики України.

Структура та штати бухгалтерії затверджується генеральним директором.

Оклади працівникам бухгалтерії встановлюють згідно штатного розкладу, яке складається головним бухгалтером, узгоджується з відділом організації праці та заробітної плати та затверджується генеральним директором підприємства ВАТ "Херсонські комбайни". Обов'язки та права працівників бухгалтерії визначаються посадовими інструкціями, затвердженими головним бухгалтером.

1.3. Міжнародні стандарти і принципи обліку грошових коштів

Під стандартами бухгалтерського обліку розуміють нормативні документи, які визначають правила і процедури ведення фінансового обліку та складання звітності.

Розробкою М(С)БО та їх введення в практику займається міжнародний комітет по бухгалтерським стандартам, заснований у 1973р. На теперішній час цей комітет розробив 39 М(С)БО 34 з яких діють і зараз.

В міжнародній практиці обіг грошових коштів регулюється М(С)БО 7 "Звіт про рух грошових коштів", який був розроблений 1 січня 1979р.

Інформація про рух грошових коштів підприємства є корисною, оскільки вона надає користувачам фінансових звітів основу для оцінки спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також потреби підприємства щодо використання цих грошових коштів. Для економічних рішень, які приймають користувачі, необхідна оцінка спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також часу такого генерування і впевненості в ньому.

Метою М(С)БО 7 є вимоги до надання інформації про зміни грошових коштів підприємства та їх еквівалентів протягом певного часу за допомогою Звіту про рух грошових коштів, який розмежовує рух грошових коштів протягом певного періоду від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності [5]. Користувачі фінансових звітів підприємства зацікавлені в тому, як підприємство генерує і використовує грошові кошти та їх еквіваленти. Це відбувається незалежно від характеру діяльності підприємства і від того, чи можна розглядати грошові кошти як продукцію підприємства, наприклад, у випадку фінансової установи. Грошові кошти потрібні підприємствам, в основному, з однакових причин, якою різною не була б їх основна діяльність, від котрої оде-ржують прибутки. Підприємствам потрібні грошові кошти для здійснення операцій, погашення зобов'язань і забезпечення доходу інвесторам. Відповідно, даний стандарт вимагає від усіх підприємств надання Звіту про рух грошових коштів.

Звіт про рух грошових коштів, коли він використовується разом з іншими фінансовими звітами, надає інформацію, яка дозволяє користувачам оцінювати зміни у чистих активах підприємства, його фінансовій структурі (в тому числі ліквідність та платоспроможність), а також здатність впливати на суми і період руху грошових коштів з метою пристосування до обставин та можливостей, які постійно змінюються. Інформація про рух грошових коштів є корисною для оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також дозволяє користувачам розробляти моделі для оцінки та порівняння теперішньої вартості майбутнього руху грошових коштів різних підприємств. Вона також підвищує ступінь зі ставності звітності про результати діяльності різних підприємств, тому що запобігає впливу різних підходів до обліку однакових операцій та подій.

Інформація про рух грошових коштів протягом попередніх періодів часто використовується як .показник суми, періоду та впевненості майбутнього руху грошових коштів. Вона корисна також під час перевірки точності попередніх оцінок майбутнього руху грошових коштів, а також аналізу взаємозв'язку рентабельності, чистого руху грошових коштів і впливу зміни цін [5].

У М(С)БО 7 "Звіт про рух грошових коштів" даються визначення наступним термінам:

Еквіваленти грошових коштів -- це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості.

Грошові потоки -- це надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Операційна діяльність -- це основна діяльність підприємства, яка приносить дохід, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Інвестиційна діяльність -- це придбання і продаж довгострокових активів, а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність -- це діяльність, яка призводить до змін розміру та складу власного і запозиченого капіталу підприємства.

Еквіваленти грошових коштів, які утримуються для погашення короткострокових зобов'язань, але не для інвестиційних або яких-небудь інших цілей. Для того щоб інвестиції можна було класифікувати як еквіваленти грошових коштів, вони повинні вільно конвертуватися у відому суму грошових коштів і характеризуватися незначним ризиком зміни вартості. Таким чином, інвестиція розглядається здебільшого як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення, наприклад протягом трьох місяців з дати придбання.

Банківські позики, як правило, вважаються фінансовою діяльністю. Характерною рисою таких операцій є часті коливання залишків коштів на банківських рахунках - від перевищення надходжень до перевищення кредиту.

Рух грошових коштів не передбачає змін у складі коштів, які є грошовими коштами або їх еквівалентами, оскільки ці компоненти є частиною управління грошовими коштами підприємства, а не частиною операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Звіт про рух грошових коштів повинен відображати рух грошових коштів протягом періоду згідно з поділом діяльності на операційну, інвестиційну та фінансову.

Підприємство подає рух грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності у вигляді, який найбільш відповідає його господарській діяльності. Класифікація за видами діяльності надає інформацію, яка дозволяє користувачам оцінювати вплив цих видів діяльності на фінансовий стан підприємства та суму його грошових коштів і їх еквівалентів; Таку інформацію можна також використовувати для оцінки взаємозв'язку наведених вище видів діяльності.

Сума руху грошових коштів від операційної діяльності є ключовим показником того, якою мірою операції підприємства генерують грошові кошти, достатні для погашення позик, підтримки операційної потужності підприємства, виплати дивідендів та здійснення нових інвестицій без залучення зовнішніх джерел фінансування. Інформація про конкретні компоненти руху первинних грошових коштів є корисною разом з іншою інформацією для прогнозування майбутнього руху грошових коштів від операційної діяльності.

Рух грошових коштів від операційної діяльності визначається, головним чином, основною діяльністю підприємства, яка дає дохід [5].

Це має бути надходження грошових коштів від продажу товарів та надання послуг; надходження грошових коштів від роялті, авторських гонорарів, комісійних, а також інші надходження; виплати грошових коштів постачальникам товарів та послуг; виплати грошових коштів працівникам та виплати за їх дорученням та інші.

Отже, рух грошових коштів, що є результатом придбання або продажу дилерських цінних паперів чи таких, які обертаються на ринку, класифікується як операційна діяльність. Також аванси грошовими коштами і позики, здійснені фінансовими установами, здебільшого класифікуються як операційна діяльність, оскільки вони пов'язані з основною діяльністю цього підприємства, яка приносить дохід.

Окреме розкриття руху грошових копти, який виникає від інвестиційної діяльності, є важливим, тому що рух грошових коштів відображає, якою мірою здійснювалися витрати на ресурси, призначені для генерування майбутнього прибутку і майбутнього руху грошових коштів. Прикладами руху грошових коштів від інвестиційної діяльності є: виплати грошових коштів для придбання основних засобів, нематеріальних активів та інших довгострокових активів. Ці виплати охоплюють також такі, що пов'язані з витратами, інвестованими у розробки та будівництво основних засобів самим підприємством; надходження грошових коштів від продажу основних засобів, нематеріальних активів, а також інших довгострокових активів.

Коли контракт відображається в обліку як хеджування термінового контракту, що піддається визначенню, рух грошових коштів за контрактом класифікується таким же чином, як рух грошових коштів за терміновим контрактом, яким володіють.

Окреме розкриття руху грошових коштів, який виникає від фінансової діяльності, є важливим, тому що воно корисне для передбачення претензій щодо майбутнього руху грошових коштів з боку тих, хто надає капітал підприємству. Прикладами руху грошових коштів, який виникає від фінансової діяльності, є: надходження грошових коштів від випуску акцій або інших інструментів власного капіталу; виплати грошових коштів власникам для придбання або викупу раніше випущених акцій підприємства; надходження грошових коштів від випуску незабезпечених боргових зобов'язань, позик, векселів, облігацій, іпотек, а також інших коротко - або довгострокових позик; виплати грошових коштів для погашення позик та інші.

Підприємство звітує про рух грошових коштів від операційної діяльності, застосовуючи:

а)прямий метод, за яким розкриваються основні класи валових надходжень грошових коштів чи валових виплат грошових коштів;

б) непрямий метод, за яким чисті прибутки чи збитки коригуються відповідно до впливу операцій негрошового характеру, будь-яких відрахувань або нарахувань минулих чи майбутніх надходжень або виплат грошових коштів щодо операційної діяльності, а також відповідно до статей доходу або витрат, пов'язаних із рухом грошових коштів від інвестиційної чи фінансової діяльності.

Підприємства заохочуються до визнання руху грошових коштів від операційної діяльності з застосуванням прямого методу. Прямий метод надає інформацію, яка може бути корисною для оцінки майбутнього руху грошових коштів і яку не можна отримати з застосуванням непрямого методу. Згідно з прямим методом, інформацію про основні класи валових надходжень грошових коштів і валових виплат грошових коштів можна отримати:

а) з облікової документації підприємства;

б) шляхом коригування продажу, собівартості реалізованої продукції (дохід у вигляді відсотків та подібний дохід, витрати на сплату відсотків та подібні витрати для фінансової установи), а також інших статей у Звіті про прибутки та збитки.

Згідно з непрямим методом, чистий рух грошових коштів від операційної діяльності визначається шляхом коригування чистих прибутків або збитків від упливу:

а) змін протягом звітного періоду у запасах і дебіторській та кредиторській заборгованості від операційної діяльності;

б) негрошових коштів, таких як амортизація, забезпечення, відстрочені податки, нереалізовані прибутки та збитки від обміну валют, нерозподілений прибуток від асоційованих компаній і частка меншості;

в) всіх інших коштів, для яких уплив грошових коштів є рухом грошових коштів від інвестиційної або фінансової діяльності [5].

Допустимим є також визначення чистого руху грошових коштів від операційної діяльності непрямим методом, коли відображаються доходи та витрати, розкриті у Звіті про прибутки та збитки, і зміни протягом звітного періоду у запасах, а також дебіторська та кредиторська заборгованість від операційної діяльності.

Підприємство окремо звітує про основні класи валових надходжень грошових коштів і валових виплат грошових коштів, які виникають від інвестиційної та фінансової діяльності.

Окреме розкриття руху грошових коштів, які відображають збільшення операційної потужності та посилення руху грошових коштів, потрібних для підтримки операційної потужності, є корисним, тому що дозволяє користувачеві визначити, чи є адекватними інвестиції підприємства на підтримку операційної потужності. Підприємство, інвестиції якого на підтримку операційної потужності не є адекватними, може втратити майбутню прибутковість заради поточної ліквідності та виплат власникам.

Розкриття руху грошових коштів за сегментами дозволяє користувачам краще розуміти взаємозв'язок руху грошових коштів підприємства в цілому і його складових частин, а також ліквідність та відмінність руху грошових коштів за сегментами.

Фінансова звітність підприємства формується, що по М(С)БО, що по П(С)БО з дотриманням наступних принципів:

автономності підприємства, щодо якого кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлене від власника. Тому особисте майно та зобов'язання власника не повинні позначатися у фінансовій звітності підприємства;

безупинної діяльності, який передбачає оцінку активів та зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися далі;

періодичності, який припускає розподіл діяльності підприємства на визначені періоди часу з метою складання фінансової звітності;

історичної (фактичної) собівартості, який визначає пріоритет оцінки активів виходячи із витрат на їх виробництво та придбання;

нарахування і відповідності прибутків та витрат, щодо якого для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити прибутки звітного періоду з витратами, які були здійсненні для отримання цих доходів. При цьому прибутки та витрати відображаються в обліку та звітності у мить їх виникнення незалежно від часу надходження та уплати грошей;

повного висвітлення, згідно якого фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може впливати на рішення, які приймаються на її основі;

послідовності, який передбачає постійне (з року в рік) використання підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована та розкрита в фінансовій звітності;

обачливості, згідно якому методи оцінки, які застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати зменшенню оцінки зобов'язань та витрат і збільшенню оцінки активів та прибутків підприємства;

превалювання змісту над формою, щодо якого операції повинні враховуватися згідно з їх сутністю, а не тільки виходячи з юридичної форми;

єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення усіх операцій підприємства у його фінансовій звітності єдиній грошовій одиниці [5].

РОЗДІЛ 2.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ГРОШОВИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

2.1. Організаційно-методичні основи обліку грошових коштів

Конкретизація технології облікового процесу в кожному випадку залежить від складу об'єктів управління, сукупності.

Обліковий процес складається з багатьох блоків, які мають бути конкретизовані й подані в технологічних та структурних аспектах.

Основні завдання бухгалтерського обліку грошових коштів наведені на рисунку 2.1.

Склад цих блоків та об'єктів управління визначається галузевою (промисловість, сільське господарство, будівництво тощо), рівневою (бригада, дільниця, цех, ферма, підприємство, асоціація) ієрархією та іншими ознаками господарської ланки [24].

У межах основних господарських формувань - підприємство - середнього масштабу на організацію технології облікового процесу впливають види діяльності (основна, допоміжна, обслуговувальна, забезпечувальна), структура організації виду діяльності (цехова або безцехова), характер технології (пере-рвна або безперервна).

На підприємстві ВАТ "Херсонські комбайни", як у будь-якому господарстві, обліковий процес як технологічна сукупність складається з трьох етапів: первинного, поточного та підсумкового. На кожному етапі основні об'єкти організації облікового процесу такі:

1 .Облікова номенклатура;

2.Носії облікових номенклатур;

З.Рух носіїв;

4.Технологія облікового процесу забезпечення останнього.

Обліковий процес як організаційну сукупність.

Першим етапом облікового процесу на підприємстві ВАТ "Херсонські комбайни". Його зміст становлять первинне спостереження та сприйняття господарського факту (явища або процесу), вимірювання в натуральному та вартісному вираженні, фіксування в носіях облікової інформації - документах.

Сприйняття та вимірювання можливі лише тоді, коли об'єкти обліку конкретизовані у вигляді облікових номенклатур. Тому першим об'єктом організації первинного обліку є облікова номенклатура.

Організація облікових номенклатур включає два види робіт: вибір (або формування) та складання переліку.

Фіксування облікової номенклатури (даних) відбувається в будь-якому носії (документі або його заміннику), що потребує попереднього їх добору.

Документи з огляду на їх велику кількість та різноманітність потрібно систематизувати. Звідси окремим питанням організації первинного обліку є на підприємстві ВАТ "Херсонські комбайни" формування за кожною окремою темою альбомів первинних документів з обліку грошових коштів [42].

Загальна схема документування грошових коштів в касі та на рахунках у банку відображено на рис. 2.3 та 2.4.

Сприйняття, вимірювання та фіксування господарських фактів здійснюються виконавцями в різні періоди. Тому, організуючи первинний облік, заздалегідь визначають рух первинних документів.

Досвід показує, що на утворення первинних носіїв інформації (документів) витрачають приблизно 40--60 % загального часу, а отже, на цьому етапі облікового процесу слід максимально скоротити трудові витрати.

Важливим аспектом організації первинного обліку є забезпечення його нормального функціонування, для чого потрібні технічні засоби організаційної техніки, обчислювальна техніка, носії інформації.

Поточний облік (реєстрація даних первинного обліку в системі рахунків -- в облікових реєстрах) -- другий етап облікового процесу. На його здійснення в разі ручної обробки витрачають майже половину часу. Це свідчить про те, що його організація є дуже важливим об'єктом.

Під поточним обліком на підприємстві ВАТ "Херсонські комбайни" розуміють обробку, реєстрацію та запис даних первинного обліку, тобто носіїв інформації, в облікові реєстри, групування та їх перегрупування з метою отримати потрібну результатну інформацію.

Багато операцій поточного обліку можна умовно поділити на такі види: реєстрація (запис); арифметичні дії (додавання, віднімання, множення, ділення, розрахунки); групування та перегрупування даних. Кожний вид операцій складається з окремих робіт, кількість яких залежить від конкретних умов, і насамперед від технічної озброєності працівників обліку, наявності обчислювальної техніки, її виду, типу.

Поточний облік як частина облікового процесу зумовлює ті ор-ганізаційні елементи, сукупність яких формує його як об'єкт організації. Цими об'єктами є облікові номенклатури поточного обліку (дані, показники), носії облікових номенклатур (облікові реєстри і документи, що їх складають на цьому етапі облікового процесу); документообіг та забезпечення облікового процесу [25].

Кожний об'єкт організації на даному підприємстві складається з різних видів робіт, їх зміст і відрізняє ці об'єкти від об'єктів організації первинного обліку, які мають ту саму назву. Нового змісту набувають номенклатури поточного обліку. Основними видами носіїв інформації (номенклатури) з обліку грошових коштів є облікові реєстри журнал 1, відомість 1.1, 1.2, 1.3.

Бухгалтерський облік не лише інформує про стан і зміни підприємства, його елементи та здійснює контроль за наявністю, рухом, використанням об'єктів господарювання, а й виконує функцію оцінювання результативності роботи. Таке оцінювання відбувається на підставі узагальнення даних на підсумковому етапі. Цей етап облікового процесу дає змогу діставати дані про результати роботи за місяць, квартал, півріччя, рік.

Підсумковий етап облікового процесу іноді називають балансовим узагальненням (звітністю). Це заключний етап облікового процесу, який на підприємстві ВАТ "Херсонські комбайни" можна охарактеризувати як упорядковану сукупність операцій з формування показників, що відображують результати виробничої та господарської діяльності підприємства за певний період.

Організація підсумкового обліку залежить від якості організації первинного та поточного обліку.

Формування підсумкових показників, складання звітних форм -- це досить трудомісткий процес. Слід мати на увазі, що він відбувається за відносно короткий період. За цей час треба підготувати кілька складних показників, заповнити різні звітні форми, підготувати аналітичні висновки, пояснення тощо.

Складність організації цього етапу облікового процесу полягає ще й у тому, що крім облікових даних, показників первинного та поточного обліку необхідні дані планування, нормування, фінансів (бюджетування), оперативного та статистичного обліку, а також попередніх звітних періодів. Наявність цих даних і показників дає змогу не лише оцінити результати роботи підприємства, а й виявити тенденцію розвитку. На цьому етапі облікового процесу на підприємстві ВАТ "Херсонські комбайни" до роботи залучають працівників інших економічних служб підприємства -- планової, праці, фінансової.

Підсумковий облік як етап облікового процесу визначає об'єкти, які мають бути організовані: номенклатуру, носії номенклатури, рух носіїв та забезпечення обліку.

Отже, незалежно від технічних засобів технологія облікового процесу в усіх випадках передбачає такі об'єкти організації: номенклатуру, носії даних, рух носіїв, забезпечення процесу. Характерним при цьому є те, що зазначені об'єкти організації використовуються на всіх трьох етапах облікового процесу -- первинного, поточного і підсумкового обліку.

Облікова номенклатура -- це перелік господарських фактів про форми функціонування майна -- засобів господарства, а також капіталу -- джерела утворення зазначених засобів, про господарські операції, а також результати господарської діяльності, які мають знайти відображення у бухгалтерському обліку.

Сукупність об'єктів бухгалтерського обліку визначається змістом господарської діяльності підприємства ВАТ «Херсонські комбайни», вимогами управління і потребами в інформації, контролі та оцінюванні діяльності на підставі аналізу [43].

Історично склалося так, що обсяг робіт з бухгалтерського обліку в умовах ручної праці збільшувався поступово. Поява нової облікової номенклатури сприймалася механічно, і оформлення її здійснювалося за методом аналогії.

Значний обсяг бухгалтерської інформації потребує наукової організації облікового процесу і навіть в умовах ручної праці -- розробки облікової номенклатури. Що ж до організації бухгалтерського обліку в умовах його автоматизації, то без розробки облікових номенклатур сама автоматизація стає неможливою.

На підприємствах облікова номенклатура формується залежно від фактичних умов організації, технології та інших факторів.

Складнішою є розробка облікової номенклатури в новоутворених господарствах, оскільки треба визначити перелік об'єктів господарювання, які підлягають документуванню. Облікові номенклатури на цих об'єктах розробляють з урахуванням досвіду діючих господарств.

При розробці облікових номенклатур на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» особливу увагу приділяють даним первинного, вторинного та кінцевого оформлення.

До даних первинного оформлення відносять первинні відомості: приходний касовий ордер та розхідний касовий ордер.

Даними вторинного оформлення є відомості, які дістають уже після первинної реєстрації в облікових реєстрах даних первинного оформлення, це журнал 1, відомість 1.1, 1.2, 1.3.

До даних кінцевого оформлення належать показники бухгалтерського балансу та звіту про рух грошових коштів.

Облікова інформація характеризується складною структурою. Мінімальною структурною одиницею, яка не підлягає подальшому смисловому поділу, є реквізит. Розрізняють два види реквізитів: реквізити-ознаки та реквізити-основи. Перші характеризують якісну, а другі -- кількісну сторону об'єктів обліку -- господарських фактів, явищ та процесів.

Реквізити-ознаки і реквізити-основи самостійного економічного значення не мають, тому їх використовують на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» лише для повної характеристики об'єкта обліку.

Кожний реквізит-основа разом з кількома реквізитами-ознаками утворюють інформаційну сукупність, яку називають економічним показником (наприклад, один рядок предметної частини будь-якого документа). Один або кілька економічних показників утворюють носій економічної інформації -- документ.

Враховуючи різноманітність та велику кількість об'єктів формування облікових номенклатур, їх слід вибирати за топологічною ознакою бухгалтерського обліку окремо для кожного технологічного етапу: первинного, поточного та підсумкового обліку.

З кожної топологічної дільниці бухгалтерського обліку та на кожному етапі складають перелік облікових номенклатур.

Деякі особливості вибору облікових номенклатур на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» виникають в умовах застосування персональних комп'ютерів (ПК), оскільки при цьому доводиться розв'язувати два організаційні питання: вибір облікових номенклатур та кодування.

Особливістю розробки облікових номенклатур у разі застосування ПК є створення системи довідкової та нормативної інформації.

Облікові номенклатури розробляє бухгалтерія під керівництвом головного бухгалтера. До цієї роботи залучають також працівників планового, фінансового та інших відділів, спеціалістів інших служб підприємства.

Формування облікових номенклатур -- важливий момент організації бухгалтерського процесу, їх наявність сприяє ліквідації дублювання в обліку, обґрунтованому вибору первинних документів, облікових реєстрів, формуванню документообігу, документопотоків, розв'язанню інших питань бухгалтерського обліку.

Організація первинного обліку починається з вивчення складу облікових номенклатур. Насамперед визначають господарські факти, які слід відобразити в системі бухгалтерського обліку та зафіксувати у первинних документах -- носіях обліково-економічної інформації. На склад облікових номенклатур впливають система звітності, об'єкти проміжного контролю їх формування. Тому перш ніж почати формування облікових номенклатур первинного обліку, слід ознайомитись із системою фінансової державної та внутрішньої звітності.

Для того щоб визначити перелік облікових номенклатур з обліку коштів на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» складають перелік усіх об'єктів, які мають бути зафіксовані в первинних документах [25].

При розробці облікових номенклатур первинного обліку потрібно там, де це можливо, укрупнювати одиниці вимірювання. Це дасть змогу зменшити кількість носіїв і обсяг облікової роботи.

Після визначення облікової номенклатури переходять до вибору носіїв облікової інформації.

Організація поточного обліку на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» також починається з вивчення складу облікових номенклатур, які слід відобразити, проте вже в системі облікових реєстрів та різних розрахункових формах.

Розробляючи облікові номенклатури поточного обліку, передусім визначають склад господарських фактів -- явищ та процесів (господарські операції). В основу розробки складу облікових номенклатур поточного обліку покладено систему показників внутрішньої та зовнішньої звітності, план рахунків, класифікацію об'єктів, які визначено нормативними актами та методичними рекомендаціями.

За своєю технічністю (технікою) вибір облікових номенклатур поточного обліку аналогічний вибору їх на етапі первинного обліку. За кожним топологічним підрозділом обліку (у нашому випадку обліку коштів) складають докладний перелік тих об'єктів, які становлять інтерес з погляду управління економікою на відповідному етапі обліку.

Формування облікових номенклатур поточного обліку складніше, ніж первинного.

За своїм змістом облікові номенклатури поточного обліку бувають двох видів: прості (тобто такі, які в майбутньому не будуть деталізовані) і складні (які треба далі деталізувати).

Облікова номенклатура поточного обліку є основою майбутнього робочого плану рахунків. На підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни», як і на кожному підприємстві затверджений державними органами єдиний план рахунків має бути деталізований для поточних потреб управління. Конкретизація здійснюється відповідно до технологічних та організаційних особливостей того чи іншого господарства.

При розробці робочого плану рахунків використовують єдиний план рахунків, інструкцію щодо застосування його, різні нормативні акти, які стосуються окремих об'єктів обліку. Далі складають систематизований перелік об'єктів поточного обліку. Кожному об'єкту, групі, підгрупі, субпідгрупі присвоюють порядковий номер. Виходячи з порядкового номера об'єкта найбільшої підгрупи, номерів груп установлюють номер для кожного об'єкта і записують його у перелік.

Організація підсумкового (узагальнюючого) обліку на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» починається з виявлення складу облікових номенклатур, які мають бути відображені у відповідних підсумкових носіях облікової інформації. Ці номенклатури являють собою систему показників, що характеризують стан та зміну стану господарських фактів -- явищ та процесів, а також активів, пасивів, затрат, доходів та результати діяльності. Формування показників залежить від багатьох факторів, які впливають на організацію підсумкового обліку.

Важливим фактором є звітність, яку має подати та чи інша господарська система, періодичність цієї звітності, строки її подання, джерела одержання інформації. За цими ознаками номенклатуру підсумкового обліку поділяють на певні групи [42].

За характером -- на фінансову та внутрішньогосподарську. Такий поділ номенклатури є першим фактором, який впливає на вибір.

За змістом -- статистичну, оперативну та бухгалтерську.

За періодичністю складання -- на поточну та річну. При цьому до періодичної відносять разову, місячну, квартальну, піврічну та дев'ятимісячну. Цей поділ має певне значення при організації підсумкового обліку.

Облікові номенклатури звітності поділяють на два види: директивні та розрахункові.

Значну роботу з організації підсумкового обліку виконують для внутрішньогосподарських виробничих та інших підрозділів.

Організація зовнішньої звітності залежить насамперед від вимог, поставлених до неї державними органами та контрагентами: банками, кредиторами.

Основними нормативними документами, що визначають обсяг робіт з організації підсумкового обліку як звітності, є Положення про бухгалтерський облік і звітність в Україні, Інструкція зі складання звітності. Крім того, слід мати також методичні рекомендації щодо заповнення окремих показників звітності. Підприємство ВАТ «Херсонські комбайни» повинно бути забезпечене цими нормативними та методичними документами. Контроль за їх наявністю здійснюють у спеціальному описі (табл.2.1).

Формуючи облікові номенклатури підсумкового обліку, слід пам'ятати, що в окремих випадках звітні дані підприємства заносять у зведену консолідовану звітність асоціації, фірми. Тому номенклатуру підсумкового обліку формують з урахуванням цієї вимоги. При цьому виокремлюють номенклатуру, яка використовуватиметься лише для складання зведеного звіту і внутрішніх потреб підприємства.

Безпосередньо вибір облікової номенклатури здійснюється, як і для первинного або поточного обліку, проте має деякі особливості.

Облікові номенклатури підсумкового обліку як система фінансової звітності регламентовані законодавчими актами та стандартами бухгалтерського обліку. Тому кожну таку номенклатуру на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» вибирають, переглядаючи ці нормативні акти.

Номенклатуру або показники внутрішньої звітності формують відповідно до потреб управління кожного структурного підрозділу залежно від характеру діяльності та інших характеристик.

Таблиця 2.1

Опис необхідних нормативних та методичних матеріалів для складання періодичної та річної звітності.

Відправним моментом у формуванні номенклатури звітності для внутрішніх потреб є організація внутрішньогосподарського поділу підприємства.

Внутрішня звітність формується для потреб управління, оцінювання діяльності відповідного підрозділу. При розробці зазначеної номенклатури слід виходити з конкретних завдань, поставлених перед підрозділом [24].

При розробці облікової номенклатури підсумкового обліку слід враховувати ще одну особливість: номенклатура тісно пов'язана з нормуванням та плануванням, бюджетуванням, контролем та аналізом. Саме тому до складу облікової номенклатури підсумкового обліку (звітності) крім фактичних даних мають входити також планові, нормативні, кошторисні та інші аналогічні показники, а також показники відхилення від них як в абсолютному, так і у відносно до потреб управління кожного структурного підрозділу залежно від характеру діяльності та інших характеристик.

Таблиця 2.1

Опис необхідних нормативних та методичних матеріалів для складання періодичної та річної звітності.

Відправним моментом у формуванні номенклатури звітності для внутрішніх потреб є організація внутрішньогосподарського поділу підприємства.

Внутрішня звітність формується для потреб управління, оцінювання діяльності відповідного підрозділу. При розробці зазначеної номенклатури слід виходити з конкретних завдань, поставлених перед підрозділом [24].

При розробці облікової номенклатури підсумкового обліку слід враховувати ще одну особливість: номенклатура тісно пов'язана з нормуванням та плануванням, бюджетуванням, контролем та аналізом. Саме тому до складу облікової номенклатури підсумкового обліку (звітності) крім фактичних даних мають входити також планові, нормативні, кошторисні та інші аналогічні показники, а також показники відхилення від них як в абсолютному, так і у відносному вираженні.

Облікові номенклатури підсумкового обліку для зовнішньої і внутрішньої звітності формують за топологічними ознаками.

У всіх випадках формування номенклатури внутрішньої звітності слід додержувати затверджених у державних нормативних актах показників, щоб уникнути зайвої роботи на рівні господарства в цілому.

Після вибору номенклатури обліку на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» переходять до організації вибору і розробки носіїв її інформації.

Організація носіїв облікової інформації потребує додержання трьох особливостей бухгалтерського обліку як процесу формування доказів.

Перша особливість бухгалтерського обліку як процесу полягає в тому, що кожний господарський факт -- явище або процес -- має бути насамперед зафіксований на носії як доказ, тобто як документ, що його закріплено у спеціальному законодавчому акті -- Положенні про документи та документообіг у бухгалтерському обліку. Основою для записів у бухгалтерські облікові реєстри можуть бути лише оформлені згідно з цим Положенням документи.

Друга особливість -- усі господарські факти -- явища та процеси -- із первинних документів, тобто доказів про їх реальність, підлягають обов'язковому запису (реєстрації) і нагромадженню в облікових реєстрах. Це означає, що облікові реєстри після того, як у них буде зроблено записи про відповідні господарські факти та виконано потрібні математичні процедури (додавання, віднімання та визначення нового стану об'єкта обліку), стають автоматично носіями облікової інформації.

Третя особливість бухгалтерського обліку полягає у тому, що облік як процес не закінчується визначенням нового стану об'єкта в облікових реєстрах, а підсумкові дані мають бути перенесені із облікових реєстрів у звітні форми, які після заповнення їх автоматично стають носіями облікової (підсумкової, звітної) інформації та відповідно доказами.

Отже, характерні особливості бухгалтерського обліку як технологічного процесу визначають три види способів формування облікової інформації: документи (докази), облікові реєстри, звітні форми.

Зауважимо, проте, що документи формуються не лише на першому етапі, а й на етапах поточного та підсумкового обліку. Слід ураховувати також, що на етапі первинного обліку способами доказовості облікових даних і інформації є здебільшого документи, на другому -- облікові реєстри, на третьому -- звітні форми.

Як уже зазначалося, основу технології відображення і вибору носіїв облікової інформації на всіх етапах формують облікові номенклатури. Важливими факторами при цьому є вид, склад, інформації на місткість, складність тощо.

Вибір носіїв облікової інформації залежить від наявності технічних засобів, організаційної та обчислювальної техніки. Як відомо з курсу «Теорія бухгалтерського обліку», в умовах ручної обробки інформації матеріальними носіями даних та інформації є паперові, а в разі використання обчислювальної техніки, особливо ПК, -- технічні (відео- і машинограми, дискети та ін.). Проте завжди господарські факти -- явища та процеси -- мають бути відображені за допомогою документів, передбачених законодавчими актами.

При організації технології та вибору носіїв облікової інформації слід орієнтуватися на раціоналізацію облікового процесу. Раціональними вважають носії інформації, які орієнтовані на контрольно-аналітичні процеси, прості, не потребують складних процедур обробки.

Вибору носіїв облікової інформації сприяє те, що багато паперових носіїв розробляють централізовано: типові форми документів, облікові реєстри (наприклад, журнально-ордерної форми обліку тощо), звітні форми. Деякі форми документів визначено нормативними актами, наприклад, касові документи -- правилами ведення касових операцій [43].

Якщо типових або уніфікованих документів немає, їх розробляють на підприємствах відповідно до діючих положень, інструкцій та рекомендацій.

Як було зазначено, основним видом носіїв облікової інформації на етапі первинного обліку є документ (доказ). До бухгалтерських документів на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» ставлять такі вимоги: наявність обов'язкових спеціальних реквізитів, забезпечення контролю за господарськими фактами, виготовлення звітних даних, зручність обробки, чіткість, компактність тощо.

На вибір матеріальних носіїв документів впливають наявність технічних засобів, обчислювальних машин, методика сприйняття первинних даних (ручним, машинним, автоматичним способами тощо). До цієї роботи, крім бухгалтерів, залучають працівників інших служб -- фінансистів, постачальників, плановиків.

Вибір форм первинних документів полегшує наявність типових і уніфікованих форм, виготовлених різними центральними органами -- банками, фінансовими органами і т. ін.

Якщо типових або уніфікованих форм первинних документів немає, їх розробляють на підприємстві, погоджуючим органами Міністерства статистики України.

Основним напрямом удосконалення форм первинних документів є їх уніфікація та стандартизація. Крім того, цьому сприяють заміна разових документів накопичувальними, застосування документів багаторядкових і тривалого використання, реєстрація операцій безпосередньо у реєстрах, створення комплексних документів. Зменшення кількості документів скорочує облікову процедуру.

В умовах використання комп'ютерів, функціонування АРМ первинні дані слід формувати в основному безпосередньо на технічних носіях (терміналах, дисплеях), широко впроваджувати автоматичну фіксацію первинних даних, вилучати постійні реквізити і використовувати бази даних (БД) і розподілені бази даних (РБД).

Для того щоб на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» одержати облікову інформацію, сформувати різні показники про результати господарської діяльності, потрібні дані, зафіксовані на носіях первинної облікової інформації -- документах, які в подальшому слід зареєструвати відповідно до економічного змісту їх та вимог управління в облікові реєстри поточного обліку: відомості, журнали, журнали-ордери, машинограми тощо.

Облікові реєстри є основними, проте не єдиними способами відображення облікової інформації поточного обліку. Крім облікових реєстрів на цьому етапі облікового процесу формують реєстри розрахункового характеру, наприклад розрахунок розподілу витрат на управління, визначення транспортно-заготівельних витрат, амортизації основних засобів тощо. Тому на цьому етапі облікового процесу крім облікових реєстрів використовують нові носії -- розрахункові таблиці.

Крім облікових реєстрів та розрахункових таблиць у процесі поточного обліку складають різні бухгалтерські довідки, наприклад про виправлення помилок, відображення в обліку результатів інвентаризації, що мають індивідуальний характер.

Таким чином, на етапі поточного обліку на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» використовують три види форм відображення облікової інформації: облікові реєстри, розрахункові таблиці та бухгалтерські довідки.

1).Вибір форм носіїв та технології відображення в них облікової інформації поточного обліку. Запис господарських операцій із носіїв первинного обліку -- документів -- до облікових реєстрів має здійснюватись відповідно до заздалегідь встановлених правил. Ці правила визначаються способом ведення записів, характером бухгалтерського проведення, ступенем деталізації або укрупнення об'єкта обліку тощо. Співвідношення цих ознак визначає форму облікових реєстрів, послідовність та прийом записів.

Співвідношення різних облікових реєстрів, їх структура, прийому і послідовність записів, прийоми узагальнення кінцевих результатів (показників) визначають форму поточного і власне всього бухгалтерського обліку. Тому вибір форм поточного обліку це практично вибір форм бухгалтерського обліку. У будь-яком разі форми облікової інформації поточного обліку мають забезпечати отримання необхідних даних для управління тими чи іншими об'єктами господарювання, здійснення контролю за станом рухом господарських фактів -- явищ та процесів для аналізу дія діяльності і реальної оцінки результатів роботи.

Вибір форм відображення облікової інформації для поточного обліку здійснюється у розрізі топологічних підрозділів обліку, а також видів фор (облікові реєстри, розрахункові таблиці, бухгалтерські довідки) Цей вибір полегшується тим, що з окремих форм обліку (наприклад журнально-ордерної, таблично-автоматизованої тощо) або видів розрахункових таблиць розробляють типові або уніфіковані форми.

Якщо з окремих форм не розроблені типові або уніфіковані форми або в економічній літературі немає будь-яких рекомендацій, то їх розробляють у самому господарстві відповідно до державних стандартів. У всіх випадках розроблені облікові реєстри мають повністю відповідати вимогам управління, контролю, аналізу для реальної оцінки результатів роботи.

2). Розрахункові таблиці та бухгалтерські довідки. Поточний облік на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» пов'язаний з виконанням великої кількості розрахунків. Розрахункові таблиці мають індивідуальний характер. Методика і техніка розробки розрахункових таблиць така сама, як і в разі вибору первинних документів.

Значна частина розрахункових таблиць рекомендована в централізованому порядку. Разом з тим багато їх розробляють безпосередньо на підприємствах.

Значний вплив на форми поточного обліку мають показники звітності. Для того щоб з даних поточного обліку без додаткової роботи можна було безпосередньо заповнити форми звітності, при розробці форм поточного обліку попередньо вибирають показники звітності [25].

На цьому етапі готують два види носіїв: звітні форми та розрахункові таблиці.

Звітні форми фінансової звітності на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» розробляють на основі господарської діяльності. Для цього з альбомів типових форм вибирають відповідні форми звітності.

Усі форми внутрішньої звітності на підприємствах розробляють за загальною методикою, яку було розглянуто.

Відібрані форми звітності формують у робочі альбоми. При цьому окремо формують альбоми:

за видами -- первинні документи: прибутковий касовий ордер та видатковий касовий ордер, облікові реєстри: журнал 1, відомість 1.1, 1.2, 1.3, звітні форми: баланс та звіт про власний капітал;

по кожному топологічному підрозділу --облік грошових коштів.

Робочі альбоми форм мають єдину структуру: титульний лист, перелік звітних форм, самі форми, методичні вказівки щодо їх заповнення.

В умовах використання ЕОМ на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» облікові реєстри та звітні форми складають за заданою програмою і видають на технічних носіях (відео-і і машинограмах та ін.). Значна частина їх, особливо допоміжних, зовсім не видається на дисплей або друкуючий пристрій, хоча за допомогою оператора-бухгалтера вони можуть бути видані на дисплей.

Загальні питання методики та техніки складання форм звітності викладені у додатках до цих форм. Проте там не враховані специфічні особливості конкретного підприємства.

У робочих інструкціях конкретизують служби, посадові особи, строки, методику формування та деякі інші питання. Робочі інструкції сприяють поліпшенню та упорядкуванню робіт із складання звітних форм.

Значна кількість носіїв -- первинних документів і реєстрів -- типові й уніфіковані. Якщо типових або уніфікованих форм немає, розробляють власні форми. При цьому керуються загальними вимогами і методичними рекомендаціями:

а) розташовують поряд реквізити, які заповнює або обробляє одна особа, графи реквізитів, що перебувають у арифметичній та логічній залежності, графи тексту та коду тощо;

б) довідкові дані розміщують на зворотній стороні документа;

в) додержують вимог законодавчих актів.

Необхідно також визначити належність документа до топологічної структури обліку, характер, призначення, склад потрібних документів, рух у процесі обробки, осіб, які повинні взяти участь в обробці, кількість примірників.

На підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» комплекс робіт з визначенням змісту форми носіїв облікової інформації умовно можна розподілити на такі етапи:

· визначення основних характеристик майбутньої форми;

· вибір необхідних реквізитів;

· попереднє проектування зон розміщення інформації;

· вибір форми розміщення реквізитів у зони;

· компонування елементів інформації у ланки, а ланок -- у зоні;

· монтаж форми у цілому;

· креслення ескізу;

· розрахунок загальної площі та вибір формату;

· редагування;

· оформлення.

Зміст другого етапу розробки --це вибір реквізитів, які поділяють на дві групи: які обробляють (кількість, ціна тощо) та які не обробляють (назва, підпис тощо). Усі реквізити, що обробляють, поділяють на чотири підгрупи: групувальні, довідкові, кількісні, вартісні [42].

До групувальних належать номенклатурний номер, вид операції, до довідкових -- назва підприємства, номер картки, період, на який виписують документ.

Кількісні реквізити -- це позначення одиниці, ліміт і дата видавання тощо. До вартісних належать ціна за одиницю, загальна вартість.

До реквізиту, що не обробляють, відносять підпис.

Для кожної групи реквізитів на формі відводиться окрема зона.

При розміщенні реквізитів слід враховувати такі особливості:

послідовність розміщення їх має бути такою, яка передбачена для введення в комп'ютер;

логічний і арифметичний зв'язок їх;

зручність запису;

легкість для читання.

Загальну площу аркуша розраховують обчисленням його довжини (горизонтально) та висоти (вертикально). Довжина аркуша складається з розміру його бічних полів, підсумку розмірів граф (рубрик) та товщини усіх вертикальних ліній. Такий розрахунок роблять на одному із «поверхів» форми. Аналогічний розрахунок виконують за шириною аркуша.

Перед тим як остаточно викреслити форму макета документа, потрібно скоригувати розміщення окремих елементів реквізитів на аркуші.

Після визначення розміру бланка попередньо викреслюють у кожній зоні кожний елемент. Потім вибирають форму розміщення реквізитів і формат.

На підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» застосовують такі форми розміщення реквізитів:

а) анкетну (аркуш ділять на дві частини -- ліву та праву: у лівій частині розміщують реквізити, а в правій -- відповіді, записи на бланку);

б) зональну (документ розділяють на зони горизонтальними та вертикальними лініями);

в) табельну, або табличну (у кожній зоні носія утворюється таблиця з графами по вертикалі та рядками по горизонталі);

г) комбіновану.

В умовах використання ПК та функціонування АРМ бухгалтера первинний документ може бути зафіксований як на людинно-читальному, так і машинно-читальному носії, що потребує автоматизації всіх операцій процесу документування первинної облікової інформації. У першому випадку необхідно створити і машинно-читальний носій первинних даних, у другому -- обидві властивості задовольняються єдиним носієм.

В умовах використання АРМ бухгалтера закладено можливість автоматизувати косові та фінансово-розрахункові операції (рис.2.5).

Документування первинної облікової інформації в умовах використання АРМ бухгалтера -- процес функціонально неоднорідний і реалізується виконанням таких функцій:

реєстрація, тобто фіксація, первинних даних на паперовому носії з одночасним реєструванням на машинному;

передавання, тобто послідовне проходження, первинного документа (для відображення його даних) по руху реєстрації і формування;

формування, тобто послідовне агрегування (доповнення), первинного

документа необхідними реквізитами [24].

Носії первинних облікових даних повинні забезпечити можливість: фіксації первинних даних на місцях виконання їх за допомогою ПК; збереження даних носієм у вигляді, в якому їх було на ньому зареєстровано, протягом установленого строку без спеціальних засобів захисту і відновлення; сприйняття зареєстрованих даних на місцях їх використання.

Суттєвими характеристиками організації підготовки машинного носія є:

умовна реєстрація первинних даних на машинному носії;

умови передавання машинного носія;

властивості носія, використання машинно-читального носія як первинних даних;

інформаційний зміст машинного носія.

Порядок оформлення машинно-читаних первинних документів при використанні АРМ бухгалтера має забезпечувати встановлення персональної відповідальності за юридичну правомочність їх, достовірність і точність облікових даних.

Машинно-читаний первинний обліковий документ повинен містити відомості, давати змогу одночасно ідентифікувати всі його реквізити: найменування, номер, дату, місце здійснення, зареєстровані у ньому господарські операції, осіб, відповідальних за створення документа, та ін.

Найменування документа, зміст господарських операцій на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» фіксують у документі за допомогою кодів і довідкової інформації.

Допускається не фіксувати в машинно-читаному документі характеристики господарських операцій, що являють собою виробничу інформацію, яка створюється на основі нормативно-довідкової інформації або за допомогою розрахунків.

Підписи осіб, відповідальних за складання машинно-читаних первинних документів, можуть бути замінені спеціальним кодом ( паролем). Мова коду конкретної особи має бути зареєстрована в установленому порядку.

На підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» розробляють порядок створення машинно-читаних документів, регламентуючи: порядок оформлення (реєстрації) та послідовність їх проходження; склад інформації, яку реєстрації послідовність на кожному АРМ; способи автоматизації інформації документа та умови, що забезпечують правильність і достовірність авторизації.

Машинно-читані первинні облікові документи використовують на підприємствах, не їх перетворюючи у людинно-читальну форму. Разом з тим передбачають можливість створення паперових копій машиночитаного документа. При цьому на них має бути вказівка про те, що це копії машиночитаного документа. Для надання паперовій копії юридичної сили її затверджують підписом.

В разі введення даних з машиночитаних документів на екрані дисплея можуть мати місце три варіанти відображення і розміщення реквізитів:

реквізити заповнюються на зразку документа, заповнюються послідовно розміщені реквізити бухгалтерського документа;

висвічується форма (зразок) документа і внизу його реквізити; реквізити потім автоматично переносяться у форму документа [43].

Заключний етап розробки являє собою остаточне компонування всіх елементів певного документа та викреслення його на міліметровому папері у натуральну величину. Це дає змогу визначити майбутній формат документа.

До кожного документа розробляють короткі вказівки про порядок його складання, кількість примірників і напрям їх використання.

Організація забезпечення формами паперових носіїв інформації на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» здійснюється за такими каналами:

а) придбання бланків у магазинах;

б) виготовлення бланків у власній типографії.

Для того щоб не допустити зривів у роботі, потрібно заздалегідь спланувати необхідну кількість бланків на рік та своєчасно подати замовлення у відповідні організації, друкарні.

Для нормального функціонування бухгалтерії підприємство ВАТ «Херсонські комбайни» має приблизно 5-6 місячний запас бланків.

За способом зберігання носії облікової інформації поділяють на звичайні і суворої звітності.

Звичайні паперові носії облікової інформації зберігають і обліковують як канцелярські приладдя. Документи (форми) суворої звітності нумерують друкарським методом і комплектують. Наказом (розпорядженням) керівника призначається відповідальна особа.

Машиночитальні бухгалтерські документи (на дискетах) разом з описом в людиночитальній формі передають у спеціальній упаковці, яка забезпечує захист їх від пошкодження та організацію доступних до них.

2.2 Синтетичний та аналітичний облік грошових коштів

В Україні обіг грошових коштів регулюється наступними нормативними документами:

а).Порядком ведення касових операцій у національній валюті України;

б).Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України;

в).Наказом Міністерства Статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій";

г).П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів";

д).Інструкція про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті; є).Інструкція № 7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України".

Грошові кошти є найбільш ліквідними активами. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки.

Для здійснення розрахунків готівкою підприємство ВАТ "Херсонські комбайни" має касу.

Каса - це спеціально обладнане та ізольоване приміщення, яке призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки. Під касою також розуміють всю сукупність готівки та грошових документі, що є у підприємства.

Каса охоплює всі наявні грошові кошти, які знаходяться на певний період часу на підприємстві, як в монетах, так і в паперових грошових знаках.

В касі підприємство ВАТ "Херсонські комбайни" зберігає не тільки готівкові кошти, але і цінні папери, грошові документи, які є бланками суворої звітності. До них відносяться трудові книжки і вкладні листки до них, квитанції шляхових листків автотранспорту, бланки довіреностей тощо (рис. 2.6).

Посадову матеріально відповідальну особу, яка завідує касою, видачею і прийманням грошей та цінних паперів на підприємстві, називають касиром. Порядок призначення касира на роботу відображено на рисунку 2.7.

Після видання наказу про призначення відповідного працівника на посаду касира керівник підприємства під розписку ознайомити його з порядком ведення касових операцій, після чого з касиром укладається договір про повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей [18].

Під час здійснення операцій двері до приміщення каси мають бути замкнуті з середини. Доступ до приміщення каси особам, які не мають відношення до її роботи, забороняється.

Вся готівка на підприємстві ВАТ "Херсонські комбайни" має зберігатись у вогнетривких металевих шафах, а в окремих випадках - у комбінованих і звичайних металевих шафах, які після закінчення роботи каси замикаються ключем і опломбовуються сургучною печаткою касира. Ключі від металевих шаф і печатки зберігаються у касира.

Дублікати ключів в опечатаних касиром пакетах або скриньках зберігаються у керівника підприємства.

Керівник підприємства забезпечує зберігання грошових коштів при їх транспортуванні, обладнує касу та забезпечує в ній ефективне зберігання грошей.

У випадку раптової відсутності касира на роботі (з причини хвороби тощо) цінності, що знаходяться у нього під звітом, негайно перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника і головного бухгалтера підприємства або у присутності комісії, призначеної керівником підприємства, про що складається відповідний акт.

Підприємство складає касові заявки, в яких повідомляє установу банку про строки виплати заробітної плати. Банк задовольняє вимоги клієнтів на одержання готівки, однак не допускає видачі грошей на виплату заробітної плати раніше встановлених строків, за винятком окремих випадків.

Підприємство має право здійснювати розрахунки як у готівковій, так і у безготівковій формах. При цьому сума платежу готівкою протягом 1-го дня не повинна перевищувати зо00 грн.

Здійснення готівкових розрахунків обов'язково має бути підтверджено відповідним обліково-розрахунковим документом (податкова накладна, рахунок-фактура, товарний чек, акт виконаних робіт тощо) [40].

Підприємства можуть мати у касі готівку тільки в межах лімітів залишку. Ліміт залишку готівки - це гранична сума грошових коштів, яка може знаходитись в касі підприємства.

Всю готівку понад суми встановлених лімітів підприємства повинні здавати для зарахування на поточний рахунок у порядку та в строки, встановлені і узгоджені з установою банку, в якому відкритий поточний рахунок.

Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства встановлюється банками з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, розміру касових оборотів, встановлених строків і порядку здавання касової виручки.

На підприємстві ВАТ "Херсонські комбайни" ліміт залишку готівки у касі становить 3000 грн.

Понадлімітні залишки готівки в касі підприємства визначаються прямим розрахунком за кожен робочий день шляхом порівняння залишку готівки в касі суб'єкта господарювання на кінець дня з встановленим йому (або самостійно визначеним) обслуговуючою установою банку лімітом залишку готівки в касі, незалежно від того, здійснювались в цей день касові операції (надходження і витрачання готівки) чи ні.

У випадку, якщо підприємству ліміт залишку готівки в касі не встановлений, вся наявна в його касі на кінець дня готівка вважається понадлімітною.

Готівка, видана в підзвіт, але з об'єктивних причин не витрачена (частково або в повній сумі), має бути повернена до каси підприємства одночасно з авансовим звітом не пізніше наступного робочого дня після її видачі (за відрядженнями - не пізніше 3-х робочих днів після повернення з відрядження, на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини і металобрухту - не пізніше 10-ти робочих днів і дня видачі її в підзвіт).

Строки і порядок здавання виручки встановлюються установами банків кожному підприємству за погодженням з його керівником, виходячи з необхідності прискорення обіговості грошей і своєчасного надходження їх до кас банків:

- для підприємств, що розташовані в місцевості, де є установи банків і виручка здається до банку (а при відсутності в місцевості установ банків на підприємства зв'язку), - щоденно в день надходження грошей до їх кас;

- для підприємств, що мають невеликі суми виручки (які за 5 днів не перевищують 10-кратного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) і знаходяться на значній відстані від установ банків або підприємств зв'язку, не рідше одного разу на 5 днів.

Підприємство ВАТ "Херсонські комбайни" виручку здають щоденно в день надходження грошей до їх каси.

Грошовими документами вважаються документи, що знаходяться в касі підприємства: оплачені путівки в санаторії, пансіонати і будинки відпочинку; поштові марки; проїзні квитки тощо.

Згідно з Порядком, встановленим Національним банком України від 25.06.93 р. № 21, бланки акцій також зберігаються в касі.

Гроші, здані до банку або інкасаторам, але не зараховані на поточний рахунок (до 24-ої години наступного дня), є грошовими коштами в дорозі.

Касові операції оформлюються документами, типові міжвідомчі форми яких затверджені Мінстатом України за згодою НБУ і Мінфіном України, і які повинні застосовуватись без змін на всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності:

- КО-1 "Прибутковий касовий ордер";

- КО-2 "Видатковий касовий ордер";

- КО-3, За "Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів";

- КО-4 "Касова книга";

- КО-5 "Книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей".

Касові ордери - це документ, то засвідчують законність надходження грошей до каси підприємства та їх витрачання за цільовим призначенням.

Оприбуткування готівки в касу підприємства ВАТ "Херсонські комбайни" здійснюється на підставі прибуткового касового ордеру (ПКО), підписаного головним бухгалтером або уповноваженими на це особами. При цьому особі, яка здала гроші, після отримання їх касиром видається квитанція, підписана головним бухгалтером та касиром. ПКО в залежності від цілей використання коштів, які надходять до каси, повинен мати юридичне обґрунтування. В прибутковому касовому ордері зазначають, від кого прийнято гроші, на якій підставі, сума (цифрами і прописом), підпис головного бухгалтера і касира.

Отримання грошей з банку здійснюється через касира або іншу уповноважену на те особу по грошовому чеку, виписаному на її ім'я.

Для одержання в банку чекової книжки необхідно заповнити заяву, в якій зазначається прізвище, ім'я, по батькові касира і зразок його підпису. Заява повинна бути завірена печаткою підприємства, підписами керівника та головного бухгалтера. За цією заявою касир одержує чекову книжку на 25 або 50 чеків. Зберігається чекова книжка в касі підприємства. Жодних виправлень у чеках не допускається. На корінці чеку вкачується прізвище, ім'я та по батькові особи, якій доручено одержання готівки [12].

Витрачання готівки з каси оформлюється видатковим касовим ордером (ВКО). Він підписується корінником і головним бухгалтером підприємства чи особами, ними уповноваженими. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявках, рахунках, інших розрахункових документах присутній дозволяючий надпис керівника підприємства, то його підпис на видаткових ордерах не є обов'язковим. У випадку видачі грошей окремім особі за видатковим касовим ордером касир вимагає пред'явлення документу, який засвідчує особу отримувача і містить фотокартку то особистий підпис власника.

На операцію по здачі грошей до банку касир, крім видатковою касового ордеру, також оформлює об'яву на внесок готівкою, в якій вказує дату операції, хто здає кошти і через кого, банк та назву одержувача, суму цифрами і прописом, призначення внеску, номер власного рахунку. Об'ява складається з трьох частин. Перша частина залишається в банку, друга (квитанція) - передається касиру, третя (ордер) - повертається підприємству з випискою банку після зарахування грошей на поточний рахунок.

Оплата праці, виплата допоміг по тимчасовій непрацездатності, стипендій, премій тощо на підприємстві ВАТ "Херсонські комбайни" проводиться касиром за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями, без складання видаткового касового ордера на кожного отримувача. На титульному аркуші платіжної (розрахунково-платіжної) відомості робиться надпис про видачу грошей за підписами керівника та головного бухгалтера або осіб, ними уповноваженими, із зазначенням строків видачі грошей і суми прописом. В аналогічному порядку може оформлюватись і разова видача грошей на оплату праці (у випадку відпустки, хвороби тощо), а також видача в підзвіт на витрати, пов'язані із службовими відрядженнями, декільком особам. По закінченні трьох робочих днів, які встановлені для виплати заробітної плати, бухгалтер виписує ВКО на загальну виплачену за платіжною відомістю суму.

Прибуткові та видаткові касові ордери чи документи, що їх замінюють, до передачі в касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів (форма № КО-3). Журнал реєстрації побудовано таким чином, що за його даними здійснюється контроль за цільовим призначенням готівки, отриманої і витраченої підприємством. Після реєстрації касові ордери передаються бухгалтером в касу підприємства для виконання. Видаткові касові ордери, оформлені за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями на виплату заробітної плати, реєструються після видачі.

Всі факти надходження і вибуття готівки на підприємстві відображаються в касовій книзі.

Касова книга - обліковий регістр, призначений для обліку касових операцій касиром підприємства.

Підприємство ВАТ "Херсонські комбайни" веде тільки одну касову книгу в національній валюті, яка пронумерована, прошарована і опечатана сургучною або мастичною печаткою. Кількість аркушів в касовій книзі підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера цього підприємства або вищестоящого органу [14].

На кожну іноземну валюту відкривається окрема касова книга. Записи в касовій книзі здійснюються у 2-х примірниках через копіювальний папір кульковою ручкою темного кольору або чорнилами. Перші примірники аркушів залишаються в касовій книзі. Другі примірники повинні бути відривними і є звітами касира. Перші і другі примірники нумеруються однаковими номерами. Приписки та необумовлені виправлення в касовій книзі забороняються. Зроблені виправлення завіряються підписами касира і головного бухгалтера підприємства або особи, яка його замінює.

Записи в касовій книзі здійснюються касиром одразу ж після отримання або видачі грошей по кожному ордеру або по замінюючих його документах. В кінці кожного робочого дня касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок грошей в касі на наступне число і передає до бухгалтерії звіт касира.

Звіт касира - це документ, який передається касиром підприємства в бухгалтерію, і представляє собою відривний листок касової книги з додатком прибуткових та видаткових касових документів.

Надходження і видача грошових документів оформлюються прибутковими і видатковими касовими ордерами або накладними, що їх замінюють. Касир складає звіт про рух грошових документів.

Здача виручки інкасатору оформлюється супровідною відомістю, яка складається в трьох примірниках через копіювальний папір: перший примірник (супровідна відомість) вкладають в інкасаторську сумку, другий (накладна) - віддають інкасатору при отриманні ним сумки, третій (копія супровідної відомості) - залишається в касі підприємства (інкасатор розписується на цьому примірнику і ставить відповідний штамп) і служить підставою для списання коштів з касира, який підтверджує здачу грошей до каси банку. На зворотному боці першого і другого примірників вказаних документів матеріально відповідальні особи заповнюють покупюрний опис грошей, що здаються.

Підставою для прийняття сум грошових коштів в дорозі на облік є:

1) при здачі виручки - квитанція установи банку, ощадної каси, поштового відділення, копії супровідних відомостей на здачу виручки інкасаторам банку тощо;

2) по сумах, що переказані вищестоящими організаціями, - отримані під них повідомлення (авізо) із зазначеною датою, номером платіжного доручення, суми і назви установи чи поштового відділення, яке прийняло перерахування.

Загальну схему бухгалтерського обліку касових операцій підприємства ВАТ "Херсонські комбайни" відобразимо на рис. 2.8.

У відповідності до Порядку ведення касових операцій в народному господарстві України всі державні, кооперативні, акціонерні, орендні, колективні, спільні та інші підприємства, об'єднання, організації та установи, незалежно від форми власності та виду діяльності, мають поточні рахунки в банку і зобов'язані зберігати свої грошові кошти в банківських установах.

Поточний рахунок - це рахунок підприємства, відкритті в уповноваженій установі банку для - зберігання грошових коштів та проведення операцій по розрахунках підприємства.

Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавств України.

Поточний валютний рахунок може бути відкритий:

- юридичним особам резидентам України;

- фізичним особам (підприємцям) - резидентам України;

- представництвам юридичної особи - нерезидента;

- дипломатичним, консульським, торговельним та іншим представництвам іноземних держав;

- іноземним інвесторам (юридичним і фізичним особам);

- фізичним особам (не підприємцям) - нерезидентам України.

Обслуговуючим банком (банком, що обслуговує) називають банк, у якому відкрито рахунки підприємств, організацій, установ усіх форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, банків та їх установ, фізичних осіб, та який здійснює для них на договірних умовах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України "Про банки та банківську діяльність" [16].

Клієнти банку можуть відкривати лише один рахунок для формування статутного капіталу господарського товариства (в іноземній та/ або національній валюті) і один рахунок (в іноземній та/ або національній валюті) за кожною угодою сумісної (спільної) діяльності без створення юридичної особи.

Юридичні і фізичні особи - суб'єкт підприємницької діяльності мають право відкривати необмежену кількість, рахунків за своїм вибором і згодою банків.

У випадку відкриття двох і більше поточних рахунків у національній валюті власник рахунку протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття наступного рахунку визначає один з рахунків у національній валюті і як основний, на якому буде обліковуватись заборгованість, що списується (стягується) у безспірному порядку, і повідомляє номер цього рахунку податковому органу, де він зареєстрований як платник податків.

Банк може здійснювати платежі клієнта в інтересах третіх осіб у випадках, передбачених чинним законодавством. Згідно з Цивільним кодексом це можуть бути договори поруки, договори на користь третіх осіб тощо.

Для відкриття поточного рахунків підприємство подають установам банків такі документи:

1) заяву на відкриття рахунку встановленого зразку. Заяву підписують керівник та головний бухгалтер підприємства. Якщо в штаті немає посади головного бухгалтера чи іншої службової особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує тільки керівник;

2) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

3) копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально або органом, який реєструє;

4) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

5) картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надане право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірену нотаріально або вищестоящою організацією в установленому порядку. У картку включається також зразок відбитка печатки підприємства;

6) довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

У загальному вигляді рух грошових коштів підприємства ВАТ "Херсонські комбайни" на рахунках в банку відображено на рис. 2.9.

Підприємство має право відкрити поточні та депозитні рахунки як в національній, так і в іноземній валюті. Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України, та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

Суб'єкти підприємницької діяльності можуть використовувати чеки для розрахунків за товари, роботи, послуги. Для цього певна сума коштів вноситься, депонується на особливий рахунок - рахунок лімітованої чекової книжки. В межах цього ліміту підприємства виписують розрахункові чеки постачальникам.

Чеком визнається цінний папір, який містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної в ньому суми чекоотримувачу [18].

Учасниками чекового обігу виступають три особи: чекодавець, платник по чеку та чекоотримувач. Платником в чековому зобов'язанні може бути лише банк, де чекодавець має кошти, якими він може розпоряджатися шляхом видачі чеків.

Розрахунки чеками представляють собою сукупність операцій з видачі, одержання, обігу та оплати чеків.

Чек дійсний протягом 10 днів, не враховуючи дня його виписки. Розрізняють грошові та розрахункові чеки.

Однією з форм розрахунків між підприємствами є акредитив, який звичайно застосовується для підвищення гарантованості оплати покупцем своїх зобов'язань.

Акредитив - доручення банку покупця банкові постачальника провести оплату за відвантажену продукцію, товар, надані послуги на підставах, обумовлених в цьому дорученні.

Існують три форми акредитиву: безвідривний підтверджений, безвідзивний непідтверджений і відзивний.

Для здійснення операцій по поточному рахунку до банку підприємство ВАТ "Херсонські комбайни" подає документи, форми яких затверджені НБУ. Документи, що надходять до банку, дійсні лише при наявності підписів, ідентичних підписам у банківській картці.

Якщо будь-який реквізит не заповнений або заповнений з порушенням вимог, то банк не має права приймати такий документ до виконання. Крім того, в розрахункових документах не допускаються різного роду виправлення (як у паперовому, так і в електронному вигляді), незалежно від того, хто вносить ці зміни - клієнт чи банк. При ньому підприємства і фізичні особи несуть повну відповідальність за правильність внесених у розрахункові документи даних.

Надані в банк документи повинні мати наступні реквізити: назву номер поточного рахунку, ідентифікаційні коди підприємства-відправника та підприємства-отримувача грошових коштів, число, місяць, рік виписки.

Банк реєструє всі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку в спеціальній виписці з особового рахунку з доданням виправдовуючих документів. Таким чином, виписка - це фактично другий примірник особового рахунку підприємства, відкритого банком. Виписка банку - документ, що видається банком підприємству і відображає рух грошових коштів на поточному рахунку.

В різних банках форми виписок можуть бути різними, але в кожній обов'язково передбачаються позиції для дати, номерів рахунків дебітора та кредитора, суми.

Бухгалтер при отриманні виписки проводить наступні операції, які називаються бухгалтерським терміном контировка виписки:

- виписка нумерується;

- перевіряється наявність виправдовуючих розрахункових документів, на підставі яких зараховані чи списані кошти;

- перевіряється відповідність суми у виписці сумам виправдовуючих документів на перерахування чи зарахування коштів;

- проставляється кореспонденція рахунків у відповідності з проведеними операціями.

Зберігаючи грошові кошти підприємств банк вважає себе його боржником, тобто на цю суму має кредиторську заборгованість. Тому залишки грошових коштів і надходжень на поточний рахунок підприємства банк записує по кредиту поточного рахунку, а зменшення свого боргу (списання, видачу коштів) - по дебету. Тобто за дебетом виписки відображається списання грошових коштів з поточного рахунку (зменшується заборгованість банку перед власником рахунку), а за кредитом - надходження коштів на поточний рахунок (збільшується заборгованість банку перед клієнтом банку) [40].

На полях перевіреної виписки проти сум операцій і на документах які додаються, проставляються коди кореспондуючих рахунків, а на документах вказуються ще й порядкові номери запису у виписці. Ці дані необхідні для контролю за рухом коштів, автоматизації облікових робіт, видачі довідок, перевірок і наступного збереження документів. Після цього на всіх доданих до виписки документах ставлять штамп "Погашено".

При готівкових розрахунках банківськими документами є грошові чеки та об'яви на внесок готівкою; у випадку безготівкових перерахувань - платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки, акредитиви, векселі.

При внесенні грошових коштів на рахунок банку подасться об'яви на внесок готівкою. Виправдовуючим документом при цьому є відмічена банком квитанція, яка заповнюється разом з об'явою на внесок готівкою.

Сьогодні найбільш розповсюдженими видами безготівковим розрахунків на підприємстві ВАТ "Херсонські комбайни" є розрахунки за допомогою платіжних доручень та платіжних вимог-доручень.

Платіжне доручення є розпорядженням обслуговуючому банку про перерахування визначеної суми на рахунок іншого підприємства, оформленим на спеціальному бланку.

При розрахунках платіжними дорученнями ініціатором платежу виступає платник.

Платіжні доручення використовуються для розрахунків між підприємствами за отримані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги); за товарно-матеріальні цінності і послуги в порядку попередньої оплати; при авансових платежах; при платежах до бюджету, органам соціального страхування, оплаті претензій по якості і недостачі продукції, штрафів, пені; погашення кредиторської заборгованості, а також для завершення розрахунків по актах звірки взаємної заборгованості суб'єктів господарської діяльності.

За бажанням у платіжному дорученні платник може вказати дату валютування (тобто період між датою надходження доручення на списання коштів у банк і датою зарахування списаних коштів на рахунок одержувача), але тільки якщо така можливість передбачена в договорі на розрахунково-касове обслуговування з банком. Це означає, що платник може самостійно вказати дату зарахування коштів на поточний рахунок одержувача. Проте період валютування не може перевищувати 3 робочі дні.

Інструкція № 7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України" передбачає застосування платіжної вимоги-доручення, що виписується постачальником. Покупець акцептує вимогу-доручення і здає її до банку. Вона приймається до виконання банком покупця тільки при наявності коштів на поточному рахунку покупця і при його письмовій згоди оплатити повністю або частково платіжну вимогу-доручення, що повинно бути затверджене підписами осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком, і печаткою платника.

Платіжна вимога-доручення - не комбінований документ, який складається з двох частин: верхньої - вимоги постачальника (отримувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) оплатити вартість відпущеній йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг; і а нижньої доручення платника своєму банку про перерахування з його рахунку визначних сум.

Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником і передається покупцеві разом і відвантаженою продукцією або після капання послуг. При отриманні покупцем даного документу і при наявності коштів на його поточному рахунку він вказує прописом суму, що належить до сплат, і код поточного рахунку. Після цього даний документ передається до банку на оплату. Якщо ж в момент отримання платіжної вимоги-доручення грошові кошти відсутні в потрібному обсязі, то в міру їх накопичення виписуються платіжні доручення з посиланням на номер платіжної вимоги-доручення [14].

Загальну схему порядку ведення обліку коштів на поточному рахунку підприємства ВАТ "Херсонські комбайни" відобразимо на рис. 2.10.

Синтетичний облік грошових коштів здійснюється на рахунках 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках" та 33 "Інші кошти".

На підприємстві ВАТ "Херсонські комбайни" використовують рахунок зо "Каса" призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в касі підприємства.

Рахунок зо активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів підприємства, має такі субрахунки:

301 "Каса в національній валюті";

302 "Каса в іноземній валюті".

На підприємствах, де працюють операційні каси (продаж квитків, оплата послуг зв'язку, обмін валюти тощо), відкриваються субрахунки "Операційна каса в національній валюті" та "Операційна каса в іноземній валюті".

По дебету рахунку зо "Каса" відображається надходження грошових коштів до каси підприємства, по кредиту - виплата грошових коштів з каси підприємства.

Аналітичний облік може вестись за центрами відповідальності: за кожною операційною касою чи касиром, а також за видами іноземної валюти.

Рахунок 33 "Інші кошти" на підприємстві ВАТ "Херсонські комбайни" призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів (поштових марок, марок гербового збору, сплачених проїзних документів, сплачених путівок до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку тощо), та про кошти в дорозі [23].

Рахунок 33 активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів підприємства, має такі субрахунки: 331 "Грошові документи в національній валюті"; 332 "Грошові документи в іноземній валюті"; 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті"; 334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті".

По дебету рахунку 33 "Інші кошти" відображається надходження грошових документів до каси підприємства та коштів в дорозі, по кредиту - вибуття грошових документів та списання коштів у дорозі після їх зарахування на відповідні рахунки.

На субрахунку 331 відображаються грошові документи за їх номінальною вартістю. Надходження грошових документів відображається по дебету рахунку 331, списання - по кредиту рахунку.

Аналітичний облік грошових документів ведеться за їх видами.

На субрахунках 333 та 334 обліковуються грошові кошти (переважно грошова виручка), внесені до кас банків, ощадних кас чи кас поштових відділень для зарахування на поточний рахунок підприємства, але ще не зараховані за призначенням. По дебету цих рахунків відображаються суми, що здані до банку, по кредиту - суми, зараховані на поточні рахунки. На перше число кожного місяця сальдо по субрахунках 333 та 334 повинно збігатись з розміром виручки, зданої до банківської установи в останній день місяця.

В Балансі (ф. № 1) підприємства ВАТ "Херсонські комбайни" залишки по рахунках зо, 33 відображаються разом із залишками по рахунку 31 "Рахунки в банках" та субрахунку 351 "Еквіваленти грошових коштів", рахунку 35 "Поточні фінансові інвестиції" в статтях балансу 2зо та 240 окремо в національній та в іноземній валюті. В кінці року підприємство складає Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3), який призначений для відображення руху грошових потоків в розрізі надходжень та виплат в рамках операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Операції, які використовує підприємство ВАТ "Херсонські комбайни" по рахунку зо "Каса" відобразимо у вигляді табл. 2.2.

Рахунок 31 "Рахунки в банках" на підприємстві ВАТ "Херсонські комбайни" призначено для обліку наявності та руху грошових коштів, які знаходяться на рахунках в банку, і які можуть бути використані для поточних операцій.

Цей рахунок активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів - грошових коштів, має такі субрахунки:

311 "Поточні рахунки в національній валюті";

312 "Поточні рахунки в іноземній валюті";

313 "Інші рахунки в банку в національній валюті";

314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті".

Таблиця 2.2

Схема операцій по рахунку зо "Каса"

Па субрахунку 313 обліковується рух коштів, що знаходяться в акредитивах, на особових рахунках по вантажообігу і в чекових книжках.

На кожний виставлений акредитив відкривають окремий аналітичний рахунок із зазначенням конкретного постачальника. Після відвантаження товару (продукції) постачальник надає в своє відділення банку рахунок на відвантажену продукцію, на підставі якого йому зараховують платіж з акредитиву. Списання коштів в банку платника здійснюється на підставі одержаних від банку постачальника рахунків і доданих до них товарно-транспортних документів тощо [12].