Документний потік з проблем галузі як основа інформаційної діяльност


МЕНЮ

	Главная

	Астрономия и космонавтика

	Биология и естествознание

	Бухгалтерский учет и аудит

	Военное дело и гражданская оборона

	Государство и право

	Журналистика издательское дело и СМИ

	Краеведение и этнография

	Производство и технологии

	Религия и мифология

	Сельское лесное хозяйство и землепользование

	Социальная работа

	Социология и обществознание

	Спорт и туризм

	Строительство и архитектура

	Таможенная система

	Транспорт

	Делопроизводство

	Деньги и кредит

	Инвестиции

	Иностранные языки

	Информатика

	Искусство и культура

	Исторические личности

	История

	Литература

	Литература зарубежная

	Литература русская

	Авиация и космонавтика

	Автомобильное хозяйство

	Автотранспорт

	Английский

	Антикризисный менеджмент

	Адвокатура

	Банковское дело и кредитование

	Банковское право

	Безопасность жизнедеятельности

	Биографии

	Маркетинг реклама и торговля

	Математика

	Медицина

	Международные отношения и мировая экономика

	Менеджмент и трудовые отношения

	Музыка

	Кибернетика

	Коммуникации и связь

	Косметология

	Криминалистика

	Криминология

	Криптология

	Кулинария

	Культурология

	Налоги

	Начертательная геометрия

	Оккультизм и уфология

	Педагогика

	Полиграфия

	Политология

	Право

	Предпринимательство

	Программирование и комп-ры

	Психология

	Радиоэлектроника

РЕКЛАМА

Зміст

Вступ
Розділ 1. Документний потік з проблем галузі як основа інформаційної діяльності
1.1 Документ, документний потік та масиви як об'єкт інформаційних ресурсів
1.2 Структура галузевого інформаційного потоку (первинні та вторинні документи
Розділ 2. Державна Наукова Сільськогосподарська Бібліотека УААН як головна установа формування та розповсюдження інформаційних ресурсів з проблем сільського господарства
2.1 Формування документного потоку ДНСГБ УААН: стан і перспективи
2.2 Створення інтегрованої системи інформаційно-бібліотечного сервісу в обслуговуванні потреб споживачів сільськогосподарської галузі
Розділ 3. Вивчення документного потоку на основі матеріалів Державної поточної бібліографії
3.1 Тенденції розвитку основних методів вивчення документних потоків
3.2 Аналіз структури документного потоку з проблем сільського господарства на основі “Літопису книг” 2005-2007 р.р.
Висновки
Список використаної літератури та неопублікованих документів
Додатоки

Список скорочень слів і словосполучень, які вживаються у тексті

ДНСГБ УААН - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української Академії аграрних наук;

ДП - документний потік;

ДПА - довідково-пошуковий апарат;

ЕДД - електронна доставка документів;

ЕКК - електронний корпоративний каталог;

ІП - інформаційні потреби;

ІПРІ - Інститут проблем реєстрації інформації НАН України;

МБА - міжбібліотечний абонемент;

НБУВ - Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського;

СНД -

УкрІНТЕІ - український інститут науково-технічної та економічної інформації;

ЦНСГБ РАСГН - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Російської аграрної сільськогосподарської науки.

Вступ
Актуальність теми: Агропромисловий комплекс є одним з основних у народному господарстві України, де нині зайнято 29% населення, використовується 33% основних фондів, виробляється 35% валового продукту.

До головних чинників стабільного функціонування сільського господарства будь-якої держави, особливо в у мовах реформування, можна віднести науково-інформаційне забезпечення агропромислового виробництва.

Наша країна сьогодні володіє значним інформаційно-бібліографічним ресурсом, аграрна частина якого зосереджена переважно в сільськогосподарських бібліотеках. Найбільшою з них є Центральна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук (ЦНСГБ УААН), фонд якої налічує понад 1 млн одиниць різних видів друкованої продукції. Двадцятимільйонні інформаційно-документні ресурси аграрної науки, освіти і виробництва зосереджені у фондах інших 273 бібліотек аграрного профілю. Серед них - 74 книгозбірні науково-дослідних інститутів УААН та їхніх філій, 64 бібліотеки державних дослідних станцій системи, а також 115 бібліотек аграрних коледжів і 20 вищих навчальних закладів Міністерства аграрної політики України. Щорічно до них звертається понад 600 тис. користувачів - наукових працівників, керівників, фахівців АПК, викладачів навчальних закладів та студентів, виробничників, бізнесменів та інших категорій читачів.

Перехід України до ринкової економіки та проведення аграрної реформи зумовлюють значне зростання вимог до системи інформаційного обслуговування агропромислового виробництва. Вона повинна забезпечити систематизацію і доступ до традиційних бібліотечних ресурсів, що відображають останні досягнення вітчизняної та світової сільськогосподарської науки, науково-технічного прогресу. Тому забезпечення виробників сільськогосподарської продукції необхідною оперативною світовою інформацією стає все більш актуальним.

Необхідність усвідомлення сучасних складних процесів, що відбуваються під впливом зростання значення інформації в нашій державі, зумовила збільшення масиву інформації різних напрямів, що спричинило інтерес до проблем у наукових дослідженнях документних потоків (ДП) різних галузей знань, аналізу галузевих інформаційних потреб (ІП), вивчення стану інформаційного забезпечення відповідних галузей знань.

Методики дослідження первинних і вторинних наукових документів, що створюють ДП, дають змогу отримати об'єктивну картину наявного стану і розвитку науки в цілому та окремих наукових напрямів. Вивчення потоків науково-технічної інформації дає можливість планувати і керувати розвитком науки, прогнозувати тенденції розвитку науково-інформаційної діяльності та вдосконалювати її. І цей процес має діяти постійно.

Розробленість теми: Законом України “Про основні засади державної програмної політики на період до 2015 року” ставиться завдання “перетворення аграрного сектора на високоефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому і зовнішньому ринках сектор економіки держави”.

Сьогодні, ряд вчених займаються дослідженням ДП різних галузей. Серед них Ю.М. Столярова, Н. М, Кушнаренко, Г.М. Швецова-Водка, С.Г. Кулешова. Головне завдання їхніх пошукових робіт - виявлення особливостей та закономірностей функціонування ДП та масивів як окремих явищ штучно створеної підсистеми документних комунікацій суспільства.

Дослідженнями ІП спеціалістів сільськогосподарської галузі та забезпеченням цих фахівців належною інформацією займається В.В. Дерлеменко. Він уперше в національній науці проаналізував історичний розвиток процесу поширення сільськогосподарських знань та надання консультаційно-освітніх послуг. Значною мірою цей процес залежить від розвитку сільськогосподарської бібліографії на території України пов'язаний з іменами О. Чанова, Є. Храпливого та інших видатних учених-агрономів та бібліографів. Праця В. Дерлеменка “Сільськогосподарські інформаційні консультаційно-освітні служби” є вагомим внеском у методологію розбудови Національної системи інформаційних консультаційно-освітніх служб АПК України, завдання створення якої викладені в “Програмі інформатизації агропромислового виробництва на 1996-2000 рр." та у “Програмі інформатизації АПК на 2000-2005 рр. і на період до 2010 р.”.

Таким чином, тема дипломної роботи “Документний потік з питань сільського господарства як основа бібліотечно-інформаційного сервісу" є актуальною.

В кінці 1960-х рр. розпочалося вивчення двох проблем: бібліографічне забезпечення різних галузей та причини паралельного існування посібників літератури по аналогічній тематиці; дотепність їх використання при обслуговуванні спеціалістів; випадки необхідності заохочення іноземних вторинних видань.

Л.В. Зільбермінц дійшла висновку, що для того, щоб судити про повноту бібліографічних посібників і прийнятих в них принципах відбору матеріалу, потрібно здійснити змістовно-статистичний аналіз потоку літератури відповідної галузі. Так почалося серйозне та багатоаспектне вивчення світового ДП. Більшість його результатів знайшли відображення у публікаціях Г.В. Гедримович. Вивчення в кінці 60-х початок 70-х рр. галузевих ДП, а через них особливостей науково-виробничої діяльності спеціалістів пов'язано з іменем Д.Ю. Теплова.

Важливим наступним кроком стало ретельне вивчення інших специфічних рис ДП і вплив особливостей розвитку галузей на тематичну, типо-видову та географічну структуру потоку. Д.Ю. Тепловим була обумовлена важливість, а його учнями Т.І. Ключенко та І.С. Хаімовим - можливість вивчення нових повідомлень як реакції спеціалістів на інформаційний дефіцит.

Розпочате в середині 70-х рр. під керівництвом Д.Ю. Теплова функціонально-генетичне дослідження ДП виявилося надзвичайно продуктивним і багато в чому визначило подальшу долю наукової школи.

Мета роботи - довести, що ДП з питань сільського господарства є основою бібліотечно-інформаційного сервісу для споживачів інформації сільськогосподарської тематики.

Щоб досягти мети в ході роботи були поставлені такі завдання:

- розкрити поняття “документ, “інформаційний документ”, “документний потік”, “документний масив" та довести, що вони є об'єктами інформаційних ресурсів;

- розкрити структуру галузевого інформаційного потоку;

- розглянути тенденції розвитку основних методів вивчення ДП;

- охарактеризувати бібліотечно-інформаційний сервіс, нові форми та методи організації;

- довести, що ДНСГБ УААН є головною установою формування та розповсюдження інформаційних ресурсів з проблем сільського господарства;

- довести, що ДП з питань сільського господарства є основою бібліотечно-інформаційного сервісу для фахівців цієї галузі;

- проаналізувати документний потік з сільськогосподарської галузі згідно “Літопису книг” за 2005-2007 рр.

Об'єктом дослідження є ДП з питань сільського господарства, а предметом - бібліотечно-інформаційний сервіс, де цей потік є основою.

Методологічною основою роботи є положення таких наук як логіка, документознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство, інформаційний менеджмент. В процесі наукового дослідження використовувалися такі методи: методи аналізу і синтезу, абстрагування, порівняльний аналіз та ін.

Теоретична та практична цінність дипломної роботи полягає в тому, що узагальнюється теоретичний матеріал з питань - бібліотечно-інформаційного сервісу та методів дослідження галузевого ДП, а практична цінність полягає у набутті практичних навичок і вмінь проведення дослідження та опрацювання результатів дослідження галузевого документного потоку.

Структура роботи: у відповідності до мети і згідно логічному викладу теми, робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. У першому Розділі розглядається поняття “документ”, “інформаційний документ”, “документний потік”, “документний масив" та розкриваються структура галузевого ДП. У другому Розділі розглянуто стан та перспективи формування ДП ДНСГБ УААН та проаналізовані інформаційні потреби фахівців сільськогосподарського виробництва та забезпечення цих потреб через інтегровану систему інформаційно-бібліотечного сервісу. У третьому розділі розкриті тенденції розвитку основних методів вивчення ДП, викладений аналіз структури документного потоку з проблем сільського господарства на основі “Літопису книг”. Згідно проведеного дослідження зроблені висновки.

Розділ 1. Документний потік з проблем галузі як основа інформаційної діяльності
1.1 Документ, документний потік та масиви як об'єкт інформаційних ресурсів
У документній комунікації у якості засобу комунікації виступає документ - матеріальний (речовий) об'єкт, на (в) котрому соціальна інформація зафіксована, що дозволяє її зберігати, а також передавати у часі і просторі разом з матеріальним носієм.
Сукупність документів утворюють документні потоки, масиви, ресурси, фонди [28, 120].
Документ - засіб доказу для історика, першоджерело для працівника управління - засіб фіксації, передавання інформації. Документи, як основний вид ділової мови, носії інформації, є засобом засвідчення, доведення певних фактів, отже є основою для прийняття рішень, узагальнень, для доказів, тобто мають велике правове значення. Документи мають бути правильно складені за формою (формуляр документа - образ, вид, форма) і за змістом, з дотриманням відповідних кожному реквізитів - сукупності формальних елементів у складі документа, відсутність яких прибавляє документ юридичної сили.
Отже, документ є носієм об'єктивної, достовірної інформації, матеріальним об'єктом з інформацією, закріпленою вигаданим людиною способом для передавання її в часі і просторі, і має, згідно з чинним законодавством, юридичну силу [36, 11].
ДП - організована множина документів (первинних або вторинних), що функціонують (створених, розповсюджених та використаних) у соціальній середі. Він визначається як змінна у часі множина документів, що знаходиться у русі, динаміці та характеризується інтенсивністю, котра виражається кількістю одиниць видань, публікацій, одиниць збереження і т.д. в одиницю часу (місяць, рік) [28, 133].
Поняття “документний потік" введено у практику інформаційної діяльності у 1960-ті роки і довгий час означало сукупність документів, що надходять на вхід будь-якої системи комунікацій (автоматизованої інформаційно-пошукової системи, бібліотеки, книжкового магазину і т.д.). У 1970-80 роки більшість дослідників усвідомлюють, що ДП це не набір, а тематично пов'язана більшість документів, що функціонують у суспільстві. Його розвиток закономірно обумовлений процесами соціального пізнання навколишнього світу. У зв'язку з цим ДП визначається як вибіркове відображення в документній формі результатів соціальної діяльності (науково-пізнавальної, практичної, художньої т.д.).
ДП постійно поповнюється новими документами, тому є унікальним способом накопичення повідомлень про навколишній світ. Таким чином, систематизуючи документи за змістом, фахівець одночасно класифікує і оцінює процеси соціальної діяльності. Зміни у схемі систематизації ДП по темі з часом відображають відповідні зміни у процесах та результатах пізнання навколишнього світу. Процеси накопичення відбуваються у потоці не автоматично, а вибірково:
частина документів дублюється за змістом (передрук, компіляції, різні жанри розповсюдження відомостей);
багато елементів застарівають повністю з часом за змістом, переходять в розряд фактичних даних, для істориків науки, а відомості з них не потрапляють у нові документи, т.ч. приймають участь у накопиченні;
накопичення відбувається не тільки у формі нових “порцій" відомостей, але й у виді спеціалізованих для цього елементів потоку (довідники, узагальнюючі праці і т.д.);
Фахівець повинен знати закономірності поповнення, дублювання, накопичення, старіння документів у потоці певної тематики, раціонально використовувати їх у процесі бібліографування потоку.
ДП не має елементів, котрі були б ізольовані, не пов'язані з іншими документами по тематиці, мові, виду видання та іншим ознакам. Взаємозв'язок елементів дозволяє характеризувати його як цілісне функціонально значиме явище для суспільства. Свідченням його цілісності є тривалість існування потоку у часі - декілька тисячоліть, з постійно зростаючою функціональною роллю у житті суспільства.
Як і будь-якій, довго існуючій системі, ДП притаманна власна структура і внутрішні закономірності (тенденції росту його об'єму, старіння документів у ньому, розвиток структури і т.д.).
Завдяки тотожності відображення результатів соціальної діяльності, ДП є специфічним засобом пізнання світу [14, 8].
ДП, відображаючи результати науково-практичної діяльності в суспільстві, моделює її розвиток з певним ступенем подібності. Спосіб існування ДП - рухомість: безперервне поповнення семантично новими елементами, структурні перетворення, постійне використання суспільством. Динамізм ДП і викликав до життя ретроспективні бібліографічні посібники з хронологічно триваючим обліком літератури, а потім і поточну бібліографічну інформацію, що з більшим ступенем подібності моделює розвиток ДП в самих різних зрізах. Таким чином, центри поточної інформації здійснюють бібліографічний моніторинг - безперервне спостереження і моделювання ДП [14, 98].
Для того, щоб забезпечити якість бібліографічної моделі потоку - вірогідність, повноту, точність, збільшити її прогностичні можливості, спеціалісту необхідні дані не епізодичних кількісних досліджень потоку документів, а статистичний моніторинг профільного ДП - безперервне і багатоаспектне статистичне спостереження за його розвитком.
Дані статистичного моніторингу показують спеціалісту поточні зміни в структурах потоку, ореолі розсіювання і дозволяють оперативно реагувати на них. Статистичні показники - найбільш "згорнута" форма фіксації зведень про потік документів. Постійно аналізуючи їх, фахівець виробляє вже концептуальне знання про стан і тенденції розвитку мікропотоку документів, зв'язує його зі змінами у відповідній науково-практичній діяльності, вчиться прогнозувати її по аномальних статистичних показниках [14 99].
Інформаційний ресурс як об'єкт, поєднує знання та інформацію. Для ефективного використання інформаційного ресурсу необхідно формування ціннісних рангів, в яких треба виділити ту частину ресурсу, що повинна бути з обмеженим доступом і ту частину, що може бути доступна усім (тобто її обмеження шкідливе).
Інформаційні ресурси формуються на основі початкової та похідної інформації, поперед за все як запаси ретроспективної інформації. За підсумком споживання інформації знову утворюється нова початкова та похідна інформація, формуються або доповнюються інформаційні ресурси [33, 31].
Створення, розвиток і використання інформаційних ресурсів - дуже складний і багатогранний процес. Інформаційні ресурси держави - це сукупність бібліотечних в загальному сенсі фондів інтелектуальної праці людства, поєднана з інформаційною структурою суспільства, включаючи інформаційно-комунікаційні мережі держави [34, 22].
Інформаційні документи є важливою складовою інформаційних ресурсів. Вони можуть бути частиною фондів інформаційних установ, елементом їх довідково-пошукового апарату або готуватися у відповідь на інформаційні запити. Відмінність інформаційних документів від інших є результатом опрацювання інформації, що міститься в інших (первинних) джерелах інформації.
Отже, інформаційний документ відноситься до вторинно-документального рівня інформації і має властивості вторинного документа.
Таким чином, під інформаційним документом розуміють документ, який призначений для оперативного ознайомлення із масивом опублікованих та неопублікованих первинних документів і є результатом аналітико-синтетичної обробки первинної інформації, що міститься в них.
Різноманітні завдання інформаційного забезпечення базової діяльності споживачів інформації породжують різні види інформаційних документів. Вони мають певні спільні риси, але й певні відмінності [43, 11].
Інформаційні документи є основними видами інформаційної продукції. Інформаційний документ - це один із найпоширеніших засобів подолання труднощів на шляху доведення інформації до споживача в умовах інформатизації суспільства. Вони є результатом наукової (аналітико-синтетичної) обробки документів, здійснюваної з метою ознайомлення вчених, фахівців з новітніми вітчизняними і зарубіжними досягненнями для орієнтування споживачів у документних потоках, масивах, ресурсах і фондах, що функціонують у суспільстві, обсяги яких усе більше зростають. Інформаційні документи зараховують до групи вторинних документів [28, 285].
Термін “інформаційний документ” об'єднує спільні риси всіх видів документної інформаційної продукції.

Основними характерними рисами інформаційних документів є:

цільове призначення документа - оперативне ознайомлення зацікавлених споживачів з масивом доументної інформації первинного рівня;

характер інформації в інформаційному документі - це інформація з первинних документів у згорнутому, узагальненому вигляді;

методика підготовки інформаційного документа - аналітико-синтетична обробка інформації, що міститься у вихідних документах.

Ці риси є характерними для всіх різновидів інформаційних документів, є їхньою суттю, що відрізняє їх від інших документів взагалі. Ця сутність незмінна щодо форми інформаційного документа - виданого друком. Рукописного, машинописного, електронного тощо [28, 284].

1.2 Структура галузевого інформаційного потоку (первинні та вторинні документи

Створення інформаційної продукції у сфері бібліографічної та науково-інформаційної діяльності потребує лише згортання первинної інформації з вихідних документів на рівень вторинно-документальної інформації. Тому для забезпечення споживачів інформацією достатньо створювати згорнуту модель окремого документа (інформаційний реферат, анотація, бібілографічний опис, опис ключовими словами) або згорнуту інформаційну модель певного масиву документів (реферативний журнал, бібліографічний посібник). Такі інформаційні документи вимагають повноти, змістовності, об'єктивності, стислості та зрозумілості перетворення інформації.

Для інформаційних документів, які створюються як результат інформаційно-аналітичних досліджень, основна мета полягає у створенні інформаційної моделі проблеми (теми запиту споживача інформації) [39, 14].

За рівнем узагальнення інформації розрізняють первинні і вторинні документи.

Первинний документ - це документ, який створює автор, він безпосередньо відображає факти, події, явища реальної дійсності або думки автора. Цей вид документа відображає результати наукової, виробничої, творчої і подібної діяльності. У ньому викладаються результати вивчення, дослідження, розробок тощо. Він призначений не для відображення інших документів, а для забезпечення суспільства первинною інформацією. Більшість документів, що функціонують у суспільстві, - первинні. Поряд з ними існують бібліографічні, реферативні, оглядові аналітичні документи, які називають вторинними або інформаційними.

Вторинний документ - це результат аналітико-синтетичної обробки одного чи кількох первинних документів з метою пристосування інформації до інформаційних потреб споживача. Вторинні (інформаційні) документи містять систематизовані відомості про первинні документи (опубліковані, неопубліковані, що не публікуються) або результат аналізу і синтезу даних, що є в першоджерелах. Первинні документи часто називають вихідними, які служать для створення документа похідного, тобто вторинного.

У первинних документах містяться безпосередні результати наукових досліджень і розробок, нові наукові відомості або нове осмислення відомих ідей і фактів. Вони є безпосереднім результатом професійної діяльності створювачів первинної інформації - науковців, письменників, журналістів, композиторів, художників тощо. Результати їхньої діяльності - монографії, статті, літературні та музичні твори тощо. Первинні документи не дають інформації про інші документи, точніше, вони не призначені для зміни їх.

Вторинні документи - це результат аналітико-синтетичної переробки змісту первинних документів, спрямованої на згортання (стиснення) первинної інформації для зручності використання її в процесі створення інформаційної продукції. Тобто, у вторинних документах інформацію, що містилася в одному чи кількох первинних документах, подають скорочено у відомостях про них. Підготовка їх - сфера професійної діяльності інформаційних посередників: бібліографів, каталогізаторів, референтів-аналітиків, інших інформаційних працівників. Це бібліографічні записи, анотації, реферати, бібліографічні огляди тощо. Вважають, що вторинні документи призначені для інформування (оповіщення) про інші документи, що вони можуть полегшити споживачам інформації орієнтування як у складі певного фонду документів (потоку, масиву документів), так і в змісті тієї інформації, що в них міститься. Завдяки цьому може відпасти потреба у зверненні до кожного з використаних первинних документів, тобто ці документи полегшують розумову працю споживача інформації.

Поділ документів на первинні і вторинні досить умовний. Практично в усіх первинних документах містяться результати аналітико-синтетичної переробки раніше отриманих наукових чи практичних результатів. Окремих первинних документів взагалі не може бути створено без первісної обробки даних, які є органічною складовою і становлять особливу цінність для споживачів. У вторинних документах містяться також результати попередніх досліджень, аналіз і синтез їх.

Аналіз первинних і вторинних документів, які становлять документні потоки, масиви, ресурси, фонди, дає змогу отримувати об'єктивну картину рівня розвитку економіки, науки, виробництва, освіти, культури тощо. Аналіз первинних документів дає можливість планувати й керувати розвитком усіх сфер людської діяльності, вдосконалювати їх. У процесі виявлення документів застосовують переважно якісний аналіз, що базується на вивченні змісту документів, оцінці цінності, достовірності, наукової новизни й повноти інформації, яка стосується ідей, методів дослідження, його результатів.

Видова структура вторинних документів достатньо різноманітна, її сформовано для переробки первинних джерел інформації відповідно до інформаційних потреб. Видове різноманіття вторинних документів об'єднані цільовим призначенням і методикою підготовки. Метою створення вторинних документів є інформування споживачів про потоки і масиви первинних документів, щоб у згорнутому, узагальненому вигляді викласти основний їхній зміст. Згортання текстів первинних документів здійснюють шляхом аналітико-синтетичної переробки різних видів, що підвищує інформаційну місткість документа. При цьому рівень згортання і характер вторинної інформації, як відображення запитів споживачів інформації, виступають провідними ознаками класифікації вторинних документів. За цим критерієм виділяють інформаційні (вторинні) документи: з бібліографічною інформацією, з реферативною інформацією; з оглядовою та з аналітичною інформацією.

Вторинні документи можуть бути неопублікованими та опублікованими, періодичними, неперіодичними і продовжуваними. Разом з тим вторинні документи є інформаційними документами.

Вторинні документи часто є не самостійними документами, а частиною інших документів: монографій, дисертацій, звітів про НДР. Тому, якщо стоїть завдання виявлення і кумуляції відомостей про них, треба робити аналітичний опис цих матеріалів. Призначенням вторинних документів є забезпечення суспільства вторинною інформацією [29, 292].

Найдосконалішим видом вторинних документів, які повно і кваліфіковано висвітлюють не окремі першоджерела, а конкретну тему в згорнутому й узагальненому вигляді, є аналітичні документи. Довгий час аналітичні документи зараховували до оглядових, об'єднуючи в групу оглядово-аналітичних документів. У зв'язку зі зростаючою суспільною потребою в аналітичній інформації, специфікою складання, розмаїттям аналітичних документів, їх доцільно розглядати як самостійний вид вторинного документа.

Нині немає загальноприйнятої класифікації аналітичних документів. Однак основною ознакою класифікації вважається глибина аналізу змісту першоджерела. На цій основі виділяють такі види аналітичних документів: огляд стану питання, критичні, аналітичні, прогнозні огляди, аналітичні довідки, довідники, рейтинги, інформаційні звіти про діяльність, тематичні підбірки, дайджести, прес-релізи, досьє і т. ін.

Аналітичні документи містять узагальнену інформацію, отриману в результаті всебічного, глибокого і критичного аналізу первинних документів, аргументовану оцінку стану і тенденцій розвитку проблеми, що розглядається, їх створюють у процесі поглибленого аналізу і синтезу первинних документів з метою вилучення, оцінки, узагальнення і використання інформації, що в них міститься. Для аналітичного документа характерною є наявність “аналітичної частини”, яку становлять як ідеї, концепції, погляди, висновки, запозичені з первинного документа, так і власні думки, ідеї, судження автора вторинного документа.

Аналітичні документи дають змогу уявити інформаційну модель проблеми. Це, перш за все, аналітичний огляд, інформаційно-аналітична довідка, інформаційний звіт про діяльність тощо. Саме ці документи, створювані внаслідок аналітико-синтетичної переробки інформації з первинних документів, дають змогу всебічно висвітлити проблемну ситуацію. Для створення таких документів застосовують як загальнонаукові методи, так і інформаційно-прогностичні методики (контент-аналіз, івент-аналіз, моделювання, когнітивне карторування і т. ін.).

Структура аналітичних документів має багато спільного, однак є і певні особливості кожного виду.

Огляд стану питання - це огляд, що містить систематизовану й узагальнену інформацію про стан наукової розробки і практичної реалізації, тенденції розвитку питання, що розглядається (сфери науки або техніки, галузі, підгалузі, проблеми, питання, об'єкта, організації і т. ін.).

Огляд стану питання (проблеми, теми) складається з таких елементів: вихідні дані, реферат, вступ, аналітична частина, висновки, рекомендації, додатки, список використаних джерел, список скорочень, допоміжні покажчики, зміст. Підкреслені елементи є обов'язковими, а решта - факультативними.

Особливу роль відіграють оглядово-аналітичні документи в ухваленні виважених управлінських рішень.

Прогнозний огляд містить аналіз інформації, яка відображає характер змін стану досліджуваного об'єкта (його структури, найважливіших показників і чинників, що визначають його розвиток), з метою виявлення закономірностей розвитку об'єкта, необхідних для проведення робіт з прогнозування. Цей огляд базується на аналізі первинних документів глибокої ретроспективи.

Прогнозний огляд складають для інформування про перспективи розвитку об'єкта на 5-10 років уперед і передбачають аналіз.

Прогнозний огляд має таку структуру: вступ (підстави для складання огляду), аналітична частина (стан об'єкта, тенденції і прогноз розвитку), висновки, пропозиції.

Інформаційний звіт про діяльність розпочинається з анотації або реферата з коротким викладом завдання дослідження та отриманих результатів і зі вступу, в якому характеризуються вітчизняні й зарубіжні досягнення з досліджуваної проблеми. У самому тексті звіту викладають зміст завдання, формулюють технічне завдання, аналізують відомі методи і способи вирішення, розрахунки і результати експериментів. Завершується звіт висновками із зіставленням та аналізом результатів, отриманих у ході дослідження теоретичних та експериментальних даних, і, нарешті, висновками з оцінкою результатів і шляхів використання їх.

Модифікацією аналітичного документа за цільовим призначенням та методикою створення є такі інформаційні документи, як тематична підбірка, дайджест, прес-реліз, досьє і т. ін. Такі документи часто називають синтезованими.

Тематичні підбірки як вид аналітичних документів - це синтезована сукупність первинних документів, частин тексту, рефератів, анотацій, рисунків, схем, діаграм тощо, підібраних з певного питання (проблеми), їх роблять за двох умов: при сталому споживацькому інтересі до певної проблеми і тоді, коли немає узагальнених публікацій з неї, інформація розосереджена в широкому колі джерел.

Структура тематичної підбірки має, як правило, такий вигляд: титульна сторінка, на якій, окрім теми, вказують хронологічні межі відбору документів або рік початку виявлення інформації, якщо тематична підбірка поповнюється новими матеріалами; зміст; коротка передмова (від укладача); певним чином згруповані копії текстів документів, інколи ілюстрований матеріал; бібліографічний список усіх виявлених і включених до підбірки копій джерел; список переглянутих джерел.

Близьким за характером аналізу і подання інформації є дайджест.

Дайджест - це документ, що становить добірку витягів із конкретного тексту, відібраних і згрупованих таким чином, щоб дати про нього загальне уявлення, чи добірку найцікавіших матеріалів, передрукованих з інших видань. Дайджести можуть бути неперіодичними, періодичними та продовжуваними. Дайджестом також називають короткий виклад чого-небудь. Це фрагменти текстів багатьох документів (цитати, витяги, конспекти, інколи реферати), підібрані з певної теми, не забезпеченої узагальнюючими публікаціями, яка є у сфері постійних інтересів споживачів. Часто їх складають для керівників. Особливо вони популярні в системі вищої школи, коли немає навчальних посібників з нових розділів курсу.

Дайджест - це вторинний документ, результат аналітико-синтетичної обробки первинних документів, який містить новий текст “під завдання”: під рішення, яке приймає керівник; під навчальне завдання, запропоноване студентам; під потреби педагога, бізнесмена, які мають використати новий матеріал і т.д.

Дайджест має проблемно-тематичне спрямування. Його специфіка, на відміну, наприклад, від проблемно-тематичних покажчиків, полягає в тому, що одиницями групування є не документи загалом, а фрагменти їхніх текстів (іноді досить невеликі за обсягом). Для дайджестів характерним є:

вузькість тематики;

різність аспектів розгляду проблеми;

різниця в термінології, яку застосовують фахівці різних галузей;

можливі розбіжності у відомостях, незбігання поглядів авторів.

Усе це зумовлює особливі вимоги до аналізу та синтезу, а також групування матеріалів і форми подання їх, яка має бути оглядовою, що полегшує сприйняття інформації завдяки акцентуванню уваги на ідеях, що не збігаються, на концепціях, висновках або результатах.

Кожний фрагмент, який вилучають з тексту первинного документа, має супроводжуватися посиланням на першоджерело. Це особливо важливо, позаяк запозичення чужих ідей, концепцій і висновків без посилань на автора першоджерела вважається плагіатом, порушенням авторського права.

Структура дайджесту має такий вигляд: титульна сторінка; зміст; передмова (від укладача); основний текст, звично розділений на параграфи; список використаних джерел; додатки - ілюстративний матеріал - таблиці, графіки, діаграми, які розкривають основний текст); словник або глосарій основних термінів (у разі необхідності).

Дайджести створюють у друкованій або електронній формі на замовлення споживачів.

Прикладом аналітичного вторинного документа є досьє. Досьє - це формалізований, тобто складений за певним планом вторинний документ, який містить розгорнуту характеристику об'єкта (окремої особи, організації, товару або послуги і т.д.).

Досьє створюють шляхом аналітико-синтетичної переробки значної кількості первинних документів і постійно актуалізують, оскільки фактичні дані швидко змінюються.

Якщо досьє створюють на особу (персональна БД типу “Хто є хто в науці”), то в ньому фіксується: прізвище, ім'я, по батькові; науковий ступінь, вчене звання, нагороди; місце роботи, посада; рік народження; біографічні дані; напрями діяльності; публікації, винаходи; публікації про певну особу; членство в організаціях, редакціях, радах, спілках; джерела виявлених відомостей.

Якщо досьє створюють на організацію, то фіксують: повну назву організації; рік заснування; адресні дані; юридичну особу; номер і дату видачі ліцензії; сферу діяльності; товари, що виробляються (послуги, що надаються); умови продажу товарів або надання послуг; ділові партнери; відгуки про дану організацію (включно з дипломами конкурсів, виставок, нагород, компрометуючі відомості); членство в міжнародних, національних і регіональних асоціаціях; добродійна діяльність; джерела виявленої інформації.

Досьє може складатися на довгострокові соціально-економічні, науково-технічні й культурні програми (проекти) міжнародного, національного або регіонального рівнів. У цьому разі досьє містить такі позиції: назва програми (проекту); назва підпрограми; категорія (міжнародна, всеукраїнська, регіональна, галузева); організації-учасники (розробники); координатор (керівник); джерела фінансування; інвестор, спонсор; термін та етапи розробки; основний зміст (у цілому і за етапами); кінцеві результати; стадія реалізації на поточний момент; джерела виявлених відомостей.

Складаючи досьє, використовують дані з різноманітних джерел (довідників, газетних і журнальних публікацій, матеріалів виставок, рекламних проспектів, ресурсів інтернет тощо), доповнюючи результатами опитування компетентних осіб.

Аналогічними за змістом досьє про організацію (установу) є прес-релізи.

Прес-реліз - листівка, спеціальний бюлетень або брошура, головним чином, з офіційним повідомленням для органів масової інформації.

До прес-релізів висувають такі інформаційні вимоги:

1) зацікавленість споживачем (інформативність);

2) змістовність (інформаційна місткість);

3) яскравість у рекламному оточенні (контрасність);

4) виразність основних елементів (первинна фіксація уваги);

5) запам'ятовуваність (вторинна фіксація уваги - зворотна інформація);

6) вчасність - необхідність для певних споживачів у потрібний час.

Останнім часом, складаючи вторинні документи, щораз ширше використовують інформаційні технології. Фактично більшість операцій, які підлягають формалізації, можуть здійснюватися за допомогою комп'ютерних і телекомунікаційних технологій. До них можна зарахувати відбір первинних документів з електронних баз даних, складання бібліографічних описів, анотацій і рефератів, відбір більшості вторинних документів. Самі процеси створення вторинних документів, здійснювані за допомогою ЕОМ, приводять до створення якісно нових інформаційних продуктів - баз даних. Однак комп'ютерна і телекомунікаційна технологія є лише засобом наукової обробки документів. Порівняльна оцінка, відбір документів, аналітико-синтетична обробка їх за змістовою ознакою - прерогатива референтів-аналітиків, бібліографів, інших інформаційних посередників-професіоналів. Вони визначають тематичні межі, цільове і читацьке призначення та остаточний відбір документів [29, 389].

В бібліотечно-інформаційній роботі виникає необхідність класифікації творів літератури. Широко застосовуються класифікації по окремих ознаках (змісту, формі видань, авторам, мовам, жанрам, читацькій адресі і ін.), а також по типах літератури.

Тип літератури - стійка сукупність літературних творів, які характеризуються комплексом властивостей, що історично склалася: цільовим призначенням і читацькою адресою, способом розкриття змісту, стилістичними особливостями. Чітко виражені типи літератури: наукова, виробнича, учбова, довідкова, офіційна, науково-популярна. В кожному типі літератури дотримується єдність змісту і форми творів, а особливості форми визначаються характером змісту.

Наукова література освітлює результати теоретичних і експериментальних досліджень, містить відомості про природні явища, закономірностях навколишнього світу, фіксує ідеї, наукові гіпотези; в ній різними способами моделюється реальна дійсність. Наукова література не тільки продукт розумової праці, але і його знаряддя: вона сприяє процесу перетворення науки в безпосередню продуктивну силу.

Основні жанри наукової літератури: монографія, наукова стаття, доклад, огляд, дисертація, звіт.

Монографія - праця, повно і всебічно освітлюює яке-небудь одне питання, окрему проблему, як правило, має складну архітектоніку з багатоступеневою рубрикацією.

Науковий доклад - науковий твір, публічно що доповіло перед відповідною аудиторією (на конференції, на засіданні вченої ради НДІ або учбового інституту і т.д.) і опубліковане (частіше всього в збірках докладів). Більше половини докладів ніде потім не публікуються, і збірка є єдиним джерелом даної інформації. Відомості про доклади можна почерпнути з програм або звітів конференцій. В деяких випадках наперед випускаються препринти наукових докладів.

Науковий огляд - стисле і узагальнене повідомлення про ряд однорідних фактів, досліджень, явищ, подій, предметів, експонатів виставки, винаходів або відкриттів, що представляють інтерес для науки. В наукових оглядах приводяться фактичні відомості. Автором наукового огляду може бути фахівець в області природних наук або вельми компетентний журналіст. Науковий огляд містить первинну інформацію, яка може бути витягнуте з літературних або інших джерел і з власних спостережень укладача, і є первинним документом. (До наукового огляду близький огляд літератури, в якому розглядаються тільки літературні твори; він є комплексним документом, що містить первинну і вторинну інформацію.)

Дисертація - науковий твір, містить опис наукового дослідження, що представляється на здобуття вченого ступеня і публічно захищається автором, результат індивідуальної творчості.

Учбова література - система друкарських видань педагогічного призначення. Твори, що відносяться до учбової літератури, спеціально створені для учбової мети і відрізняються доступністю викладу для учбових закладів певного рівня. Учбова література - це підручники, навчальні посібники і навчально-методичні матеріали.

Підручник складається в строгій відповідності із затвердженою програмою учбової дисципліни і містить систематичний виклад знань, що підлягають обов'язковому засвоєнню.

Навчальні посібники на відміну від підручників лише частково відповідають програмам курсів і можуть розкривати частину учбового курсу, доповнювати і розвивати його в області окремих питань, розділів. В деяких навчальних посібниках, розкриваються питання, близькі до курсу, але не завжди що входять в програму.

Виробнича література - сукупність творів, що служать для здійснення виробничої діяльності на допомогу науковому освоєнню світу. Виробнича література сприяє оволодінню професією і підвищенню кваліфікації кадрів, висвітлює сучасний стан виробництва, допомагає його вдосконаленню, сприяє розвитку науково-технічного прогресу. У виробничій літературі використовується наукова і професійна термінологія, поміщається велике число ілюстрацій - креслення, схеми, таблиці, формули, малюнки. Основні жанри ті ж, що і в науковій літературі, специфічними є такі посібники, промислові каталоги, інструкції з експлуатацій обладнання.

Стандарти - документи, встановлюючі обов'язкові норми, правила і вимоги в різних областях народного господарства і науки. Стандартами регламентуються кількісні і якісні показники.

Науково-популярна література - сукупність літературних творів, в яких висвітлюються наукові відомості у формі, зрозумілій для читачів не фахівців даної області. Література, що популяризувала науку, висловлена мовою різного ступеня доступу, призначена для ознайомлення різних груп читачів з досягненнями в різних областях науки. Основна відмінність науково-популярної літератури від наукової полягає у відсутності професійного призначення [6, 47].

Розділ 2. Державна Наукова Сільськогосподарська Бібліотека УААН як головна установа формування та розповсюдження інформаційних ресурсів з проблем сільського господарства

2.1 Формування документного потоку ДНСГБ УААН: стан і перспективи

У Законі України "Про бібліотеки та бібліотечну справу" (п.1) задекларовано, що головною функцією бібліотек є реєстрація нових надходжень. Наступним етапом є їх об облення, а потім упорядкування у фонді книгозбірні для широкого використання читачами. Такий організаційний підхід має тисячорічну історію. Нині в цьому процесі змінюється фактично тільки один показник (точніше - інтенсифікується) - система розповсюдження інформації за рахунок новітніх комп'ютерних технологій. Цивілізований світ зробив значний крок в опануванні такого підходу для подальшого розвитку суспільства. Спробуємо розглянути фактичний стан і перспективи вітчизняного інформаційно-бібліотечного супроводу наукового забезпечення агропромислового виробництва у світлі п.1 Закону України "Про бібліотечну справу" [11, 32].

Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук (ДНСГБ УААН) - головна національна книгозбірня сільськогосподарської та лісогосподарської літератури, провідний галузевий депозитарій, комплексний науковий, бібліотечно-бібліографічний центр мережі сільськогосподарських бібліотек України.

Фонд ДНСГБ УААН - унікальна за повнотою й універсальна за змістом колекція вітчизняних і іноземних видань, датованих XIX-XXI ст., на 25 мовах світу, обсяг якої сьогодні перевищує І млн. одиниць зберігання. Серед них книги, журнали, газети, а також видання на VDV-RОМ, СD-RОМ, якими щорічно користується понад 20 тис. читачів. Бібліотека постійно здійснює документообмін з багатьма зарубіжними спеціалізованими книгозбірнями й органами інформації, зокрема з бібліотеками країн СНД, Національною аграрною бібліотекою США, бібліотекою університету штату Айова та ін. Щорічно до фонду бібліотеки надходить близько 10-13 тис. прим, нових видань.

Особливою гордістю бібліотеки є наявні в її фондах рідкісні видання, що становлять національне надбання. Це - праці видатних російських та українських вчених В. Докучаєва, М. Вавилова, О. Чаянова, П. Костичева, В. Вільямса, М. Кулешова, М. Іванова, В. Ремесла та багатьох інших.

Значну цінність для науки мають видання середини XIX ст. сільськогосподарської тематики, праці агрономічних товариств, дослідних установ, звіти земських управ Росії й України, щорічники департаменту сільського господарства США, доповіді Французької академії сільськогосподарських наук, енциклопедії садівництва (США), виробництва цукрових буряків (Німеччина) та ін.

Історія бібліотеки пов'язана з розвитком організаційних засад становлення в державі аграрної науки, освіти та сільськогосподарського виробництва, а також бібліотечної справи. Основним напрямом діяльності бібліотеки було і залишається бібліотечно-бібліографічне й інформаційне обслуговування науково-дослідних установ. Науковців і фахівців сільського господарства [9, 71].

У період реформування аграрна галузь країни потребує систематичного та якісного інформаційно-бібліотечного забезпечення, що формує нові знання. Але інформаційне забезпечення вітчизняної аграрної сфери нині значно відстає від світового рівня. Задоволення складних і динамічних інформаційних потреб користувачів стає дедалі проблематичнішим. Аграрна наука потребує не тільки оперативного й оптимального інформування в межах країни, але і доступу до світових інформаційних ресурсів та оперативного інтегрування до них досліджень вітчизняних учених. Інтеграція та глобалізація науки вимагає нових підходів щодо її інформаційного забезпечення. Основою інформаційного ресурсу аграрної галузі є фонди ДНСГБ УААН. Створення власних баз даних, використання сукупного вітчизняного галузевого інформаційного ресурсу здійснюється в ДНСГБ УААН за науковою темою "Розробити та створити віртуальну сільськогосподарську бібліотеку, електронну мережу бібліотек УААН, інтегровану в мережі академічних та інших бібліотек України".

Оперативне і систематичне комплектування фондів із використанням традиційних і нетрадиційних джерел комплектування - основа створення власного інформаційного ресурсу бібліотеки. Розв'язання цього завдання внаслідок наявності низки проблем, на першому місті серед яких залишається недостатнє фінансування, є проблематичним. Тому в бібліотеці розроблено стратегію комплектування фондів із використанням переважно безоплатних джерел. Розвиток системи комплектування як головної складової формування фондів бібліотеки є одним із пріоритетних завдань цієї стратегії. Комплектування є основою початкового етапу роботи бібліотеки з формування її документно-інформаційного ресурсу, від чого залежить бібліотечно-інформаційна діяльність установи, що виконує важливі соціальні функції накопичення, зберігання і надання в користування документів для забезпечення вільного і безкоштовного доступу користувачів до інформації. Нині робота з комплектування значно змінилася під впливом соціальних перетворень у суспільстві, розвитку самої бібліотеки, розширення її завдань і функцій через участь у загальних програмах реформування науки, практики та освіти аграрної галузі, тенденцій до впровадження в комплектування інформаційних технологій. Зміна пріоритетів держави щодо майбутнього бібліотек, зумовлена кризою в економіці, призвела до спонтанності процесу комплектування. Роздержавлення існуючих і виникнення великої кількості нових видавництв, розпад мережі книгорозповсюдження і централізованого розподілу видавничої продукції тільки поглибили давно існуючі проблеми комплектування фондів. Підвищення цін на книги та вкрай недостатнє фінансування спричинили зменшення кількості надходжень нових видань.

Зменшилися надходження документів до фондів бібліотеки у 2-3 рази.За даними офіційної статистики друку, удвічі зменшилася кількість назв та у, 2.6 раза - тиражі наукових видань, щ виходять на теренах України. На жаль, у таких умовах процес комплектування бібліотеки характеризується повною спонтанністю і, що найгірше, відсутністю планованості й систематичності у надходженнях. Кількість перших примірників (назв) у щорічних надходженнях - з 51 % у 1992 р. до 76,5 % у 2003 р. Це дуже тривожний стан для бібліотеки-депозитарію, фонд якої є основою інформаційного ресурсу сільськогосподарської галузі. Ще один невтішний висновок, що випливає з даних наведених рисунків, - видання до основного фонду надходять у єдиному примірнику, тобто не можуть використовуватися для повсякденної видачі на абонемент, а в разі їх можливої втрати виникає лакуна, яку майже неможливо заповнити. За відсутності стабільного бюджетного фінансування велике значення мають традиційні та нетрадиційні джерела. Одним із апробованих джерел комплектування літератури, що раніше широко використовувалося, безперечно, є міжнародний книгообмін. Нині бібліотека з незалежних від неї причин послуговується обміном тільки з деякими провідними бібліотеками країн СНД: ЦНСГБ РАСГН, Російською національною бібліотекою, Білоруською сільськогосподарською бібліотекою, бібліотекою Московської сільськогосподарської академії ім. К.А. Тімірязєва, Санкт-Петербурзькою ЦНСГБ РАСГН та ін.

Стан надходжень по книгообміну у відсотках від щорічних обсягів: 2001 р. - 16,5; 2002 - 7,2; 2003 - 2,9; 2004 - 0,6; 2005 - 1,4. Всього за 5 років - 4 %. Для забезпечення єдиного інформаційного простору це мізерна кількість, незважаючи на те, що ці видання визначаються актуальністю і широтою тематики наукових досліджень, сприяють інформуванню вітчизняних учених галузі. Очевидно і безперечно, що слід використовувати всі можливості для забезпечення надходження до фондів різних видів видань для створення єдиного інформаційного простору з країнами СНД: обмін базами даних та окремими виданнями, участь у спільних проектах тощо, що дасть змогу значно поліпшити комплектування бібліотеки. Адже відомо, що національної науки не існує, вона тільки тоді може творчо розвиватися, якщо успішно функціонує у світовому середовищі. Серед джерел комплектування найважливішим є документопостачання за системою безоплатного обов'язкового примірника, що дає змогу найбільш повно й оперативно поповнювати фонди новими галузевими виданнями.

З набуттям незалежності України, у зв'язку з ліквідацією колишньої системи книгозабезпечення та фінансовими негараздами було зроблено кілька спроб поновлення права одержання обов'язкового примірника. Завдання і функції бібліотеки змінилися, вона стала головним координаційним, науково-дослідницьким, бібліотечно-інформаційним і методичним центром мережі сільськогосподарських бібліотек. Започатковано видання РЖ "Агропромисловий комплекс України". Знову гостро постала проблема забезпечення повноти й оперативності комплектування фондів виданнями сільськогосподарської тематики, що видаються на теренах України. З 1997 р. бібліотека почала одержувати обов'язковий примірник авторефератів. За проведеним дослідженням "Статистичні дані по спецрадах за 2001-2004 рр. (надходження авторефератів до фондів ДНСГБ УААН)", у 2003 р. не надійшло 4,2 % авторефератів, за 2004 р. - 2,1 %, тобто, у бібліотеці створюється оптимально повний фонд авторефератів галузевої тематики.

Прийнято низку директивних документів щодо одержання видань НДУ мережі. Одержання обов'язкового безоплатного примірника видань є найпріоритетнішим і найстабільнішим джерелом комплектування в умовах дефіциту коштів на придбання документів. Нині в Україні створено нормативну базу загальнодержавних правових документів щодо комплектування бібліотечних фондів: Закон України "Про обов'язковий примірник документів". ДНСГБ УААН має право одержання обов'язкового примірника видань галузевої тематики на всіх видах носіїв. У цілому це позитивно вплинуло на систему комплектування її фондів. На підставі порівняння даних із серіальним випуском "Аграрні науки" системи електронних видань "Бібліотека - суспільству" Асоціації бібліотек України, Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського та Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки УААН одержано висновки, за якими масиви галузевих документів, що надійшли до бібліотек, доповнюють один одного, маючи майже однакові обсяги. Згідно з нормативно-правовими актами надходження обов'язкового примірника здійснюється за схемою: виробники документів - Державний комітет телебачення і радіомовлення України - одержувачі обов'язкового примірника. Але цей механізм повністю не реалізується, і бібліотеки не забезпечуються обов'язковим примірником повною мірою.

Аграрна галузь, враховуючи її пріоритет в економіці держави, як не дивно, не забезпечена спеціалізованими потужними книжковими видавництвами. Література із сільськогосподарської тематики виходить у десятках видавництв по всій Україні, і в цьому полягає основна складність отримання достовірних даних про вихід видань, враховуючи відсутність їх повної реєстрації та репертуару.

На сьогодні переважна більшість видань сільськогосподарської тематики виходить друком в установах мережі УААН і галузевих вишах.

Установи підвідомчої УААН мережі, що становлять 25,9 % від загальної кількості репродуцентів сільськогосподарських видань, з якими співпрацює бібліотека, надіслали за 2004 р. до фондів тільки 28,6 % надходжень. Відстежувалися видання підвідомчої мережі НДУ: міжвідомчі наукові збірники, що їх видають 20 науково-дослідних установ, продовжувані видання (збірники наукових праць та науково-технічні бюлетені (9 НДУ). Основна увага приділяється надходженню документів науково-дослідних установ мережі, і головним статутним завданням бібліотеки, поряд з іншими, є створення архівного фонду цих видань.

Зроблено аналіз надходження обов'язкових примірників до фондів ДНСГБ УААН: у 2002 р. надійшло 3,6 %, у 2003 - 53,4 %, у 2004 - 71,5%, у 2005 - 63 % річних надходжень. Закон про обов'язковий примірник виконується частково. До бібліотеки не надходить повний потік сільськогосподарських видань, навіть із бібліотек підвідомчої мережі: у 2003 р. одержано 47,9 %, у 2004 р. - 46,9 %. Із видавництв різних форм власності надійшло тільки 38,9 % необхідних видань.

Як наукова установа ДНСГБ УААН входить до Відділення регіональних центрів наукового забезпечення АПВ, але лише 14 із них надсилали свою друковану продукцію - це переважно інформаційні видання, бюлетені, методичні матеріали, а також книги. Сільськогосподарські вищі навчальні заклади І-IV рівнів акредитації Міністерства аграрної політики України надсилають обов'язкові примірники продовжуваних видань: збірники наукових праць, науково-теоретичні збірники, наукові вісники, науково-технічні бюлетені. Десять із них не надіслали повного комплекту цих видань, а з Кримського державного агротехнологічного університету та Таврійської державної агротехнічної академії збірники наукових праць зовсім не надходять. Крім цього, колективи вишів видають велику кількість монографій, підручників, навчальних посібників, переважна більшість з яких теж не потрапляє до фондів ДНСГБ УААН, тому що вони друкуються за кошти спонсорів.

Останніми роками формується нова система книгорозповсюдження: виникають приватні книжкові магазини, у т. ч. при видавництвах, навчальних закладах, різних організаціях, діють великі книготорговельні фірми, традиційні канали книгорозповсюдження доповнюються електронними. Але навіть у такій ситуації повністю відстежити документний потік неможливо, оскільки наукові й виробничі галузеві видання виходять мізерними накладами, які переважно розповсюджуються у своєму регіоні. Ця продукція формує значний за обсягом документний потік, у складі якого підручники, посібники, монографії, збірники наукових праць, матеріали наукових зібрань учених. Ці видання у продаж не надходять і за обов'язковим примірником у повному обсязі теж не надсилаються.

Проблеми, які постають перед бібліотеками-одержувачами обов'язкового примірника, майже однакові: немає повної попереджувальної інформації про вихід видань, відсутня централізована інформація про видавництва та видавничі організації. Головна проблема - це відмова видавців передавати книги до бібліотек через відсутність державного фінансування, тому що значна частина видань виходить у комерційних структурах за спонсорські або авторські кошти. Не надходять видання, що друкувалися за кордоном. Цим порушується чинне законодавство і створюються лакуни у національному інформаційно-бібліотечному фонді, гальмуються процеси інформатизації галузі, зокрема, немає повноти відображення досягнень науковців різних аграрних галузей у РЖ "Агропромисловий комплекс України", що покликаний бути настільною книгою кожного науковця чи фахівця в Україні, з подальшою інтеграцією до закордонних БД.

Система обов'язкового примірника у державі повинна працювати ефективно, в іншому разі не вдасться створити повноцінний фонд галузевої літератури. Очевидно, що у перспективі без створення оптимально повних БД галузевої літератури, обміну ними з іншими великими універсальними й галузевими бібліотеками надання користувачам інформації буде обмеженим.

Це особливо актуально у світлі Указу Президента України "Про першочергові завдання щодо впровадження новітніх інформаційних технологій": до 2010 р. передбачається створення в електронній формі фондів архівів, бібліотек, музеїв та інших закладів культури, а також забезпечення широкого доступу населення до інформації.

Передплата періодичних видань нині є одним із джерел, що забезпечує оперативне і повне комплектування цим видом видань у межах виділеного фінансування. Тільки передплатні агенції, яких налічується кілька десятків, дають майже вичерпну попереджувальну інформацію про репертуар періодичних видань та умови їх отримання.

Репертуар, очевидно, зменшуватиметься і надалі, тому що при виділенні лімітів фінансування майже не враховується фактор інфляції. Завдяки співпраці з редакціями періодичних сільськогосподарських видань, до фондів щорічно додатково надходить понад 70 назв журналів безкоштовно. Це безперечний актив фонду, який динамічно використовується читачами, чим створюється і певна реклама для видавців. Нині у складній економічній ситуації колектив докладає зусиль щодо забезпечення надходження до фондів кожного галузевого видання, оскільки це - важлива ланка в процесі історичного розвитку науки. Зважаючи на широкий спектр наукових досліджень вчених-аграріїв та їх регіональний характер, це завдання не є легким, враховуючи, що видання друкуються у великій кількості видавництв різних форм власності. Поповнення фондів наукової літератури безпосередньо залежить від рівня науки та книговидання й активно впливає на подальші наукові дослідження. Зібрані в бібліотеці документи вивчатимуться як історична наукова спадщина поколінь учених-аграрників, а формування, впорядкування та зберігання фондів наукових видань є вагомим внеском колективу бібліотеки у подальший розвиток аграрної науки.

Без стовідсоткового поповнення фондів ДНСГБ УААН як галузевого депозитарію не можна говорити про якісний інформаційний продукт для потреб товаровиробників сільськогосподарської продукції різних форм власності. Не менш проблематичним є у разі прийняття рішення про створення на основі нашої бібліотеки так потрібного галузі порталу "Українська академія аграрних наук". Розв'язання проблеми всебічної сільськогосподарської бібліографії із повним репертуаром вітчизняних видань великою мірою залежить від державної зацікавленості, в першу чергу Міністерства аграрної політики України. Українська академія аграрних наук упродовж останніх п'яти років у межах фінансових можливостей, а також затвердженням низки відповідних регламентуючих документів практично готова до розв'язання нагальних питань інформаційно-бібліотечного супроводження наукового забезпечення агропромислового виробництва України, в тому числі з визначенням питань щодо комплектування фондів. Потрібно зробити ще один важливий крок - це системний державницький підхід або відповідна програма, які б усунули міжвідомчі протиріччя і проблеми. З оглядом на це особливу надію покладаємо на Національну бібліотеку України імені В.І. Вернадського, стосовно аграрної галузі - на керівників 263 бібліотек науково-дослідних установ мережі УААН та освітніх закладів І-ІУ рівнів акредитації Міністерства аграрної політики України, які в межах власної компетенції та функціональних обов'язків повинні сприяти якомога найбільшому наповненню фондів ДНСГБ УААН - галузевого депозитарію сільськогосподарської та лісогосподарської літератури [11, 37].

Як науково-інформаційний центр бібліотека щорічно видає по 4 випуски реферативного журналу "Агропромисловий комплекс України" та "Бюлетеня ДНСГБ УААН". Усього за роки існування установи видано понад 100 наукових праць (монографій, збірників, бібліографічних покажчиків) і близько 600 науково-методичних матеріалів, статей та інших наукових публікацій.

Постановою Президії УААН від 26 квітня 2001 р. "Про виконання Указу Президента України про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек України" визначено два пріоритетних напрями подальшого розвитку ДНСГБ УААН:

перший - створення на базі бібліотеки спочатку електронного зведеного каталогу літератури сільськогосподарських бібліотек України, а далі національної сільськогосподарської електронної (цифрової) бібліотеки. Для виконання цих планів всі нові надходження до ДНСГБ УААН з кінця 2000 р. каталогізуються за допомогою ІРБІС;

другий - організація Центру історії аграрної науки з метою проведення низки комплексних галузевих досліджень, зокрема з проблеми "Започаткування, становлення та розвиток сільськогосподарської дослідної справи в Україні" [9, 87].

2.2 Створення інтегрованої системи інформаційно-бібліотечного сервісу в обслуговуванні потреб споживачів сільськогосподарської галузі

Інформаційна потреба (ІП) в першу чергу випливає з професійної діяльності користувачів, що визначена конкретними цілями і задачами. Іншими словами, будь-якій організації властиві певні особливості (специфіка) діяльності, що визначають специфічні ІП. Саме в ході рішення поставлених завдань, реалізації цілей діяльності виникає потреба звернення до інформації. Тому специфіка діяльності і визначає сутність ІП.

Вивчення й облік всіх основних об'єктивних і суб'єктивних факторів, що впливають на споживачів інформації і на формування в них ІП, необхідно для того щоб виявити і зрозуміти діалектичну взаємодію об'єктивних і суб'єктивних сторін ІП у процесі формування потреб у користувачів інформації. Це дозволить побачити дійсну картину своєрідності ІП у різних категорій споживачів інформації.

А.И. Чорний визначає ІП у такий спосіб, що ІП - це інформація, необхідна для досягнення якоїсь мети. Для її задоволення створювалися бібліотеки й архіви, а останнім часом - складні інформаційні системи. Як справедливо відзначають багато дослідників, саме потреби споживачів визначають види обслуговування, які їм повинні надати інформаційні фахівці.

З поглибленим вивченням ІП і розширенням асортименту послуг прийшло нове розуміння ефективності обслуговування. Спочатку основним інструментом вивчення задоволеності читачів був аналіз відмовлень на необхідну читачам літературу. Пізніше виникла проблема тематичної відповідності інформаційних потреб, запитів і результатів інформаційного обслуговування. Карти зворотнього зв'язку стали обов'язковим елементом окремих видів послуг.

У зв'язку з цим закономірно посилюються вимоги користувачів до оперативності, точності і повноти наданої інформації, а також до комфортності умов її використання. Бібліографічні списки і покажчики умовам комфортності вже не відповідають. Більш того, підібраним на їхній основі повним текстам документів, користувачі віддають перевагу дайджестам, фактографічним й аналітичним довідкам.

А для того щоб раціонально будувати обслуговування, необхідно виявляти всі канали, по яких фахівці одержують необхідну інформацію. Вивчення професійних потреб для цього вже недостатньо, потрібне дослідження інформаційного поводження людей.

Інформаційне поводження відбиває рівень інформаційної культури особистості. У ході досліджень визначено, що рівень інформаційної культури фахівців позначається не тільки на рівні їх особистих професійних досягнень, але й в оцінці користувачами якості інформаційних продуктів і послуг, наданих інформаційною службою [28, 13].

Спеціальність споживача є першочерговим фактором, який впливає на ІП і тому пропонують класифікувати споживачів за цією ознакою. В основу класифікації споживачів можуть бути покладені також соціально-демографічні дані - сфера зайнятості й територіальна належність, вчений ступінь чи освіта, комплекс соціально-психологічних та інформаційних факторів, що визначають науково-виробничу діяльність споживачів. Ряд авторів вважають за необхідне при класифікації користувачів враховувати соціальні ознаки і властивості особистості.

На характер ІП, загалом, впливають такі фактори як рівень інформаційної культури, запас інформації, а вони в свою чергу залежать від освіти, характеру роботи, її стажу, вік, наукової кваліфікації.

Класифікуючи споживачів правової інформації К. Серьогіна виділяє такі рівні:

група споживачів за спільністю інформаційних потреб (у галузях);

спільність інформаційних потреб за характером роботи споживачів;

спільність інформаційних потреб на основі вужчих інтересів (спеціалізація споживача);

спільність інформаційних потреб на основі профілю закладу [8, 456].

Для реалізації інформаційної функції та задоволення ІП своїх користувачів бібліотеки здійснюють інформаційне обслуговування [7, 112].

Входження в бібліотечну практику інформаційних технологій ставить на порядок денний проблему впровадження нових форм і методів у роботу традиційних бібліотек, а також перегляд існуючих підходів до її ролі і статусу в умовах переходу до інформаційного суспільства. Першочерговим при цьому є вирішення комплексу завдань, пов'язаних з розвитком і трансформацією інформаційного сервісу бібліотек [37, 38].

Інформаційне обслуговування (або інформаційний сервіс) включає операції пошуку, збору, аналітико-синтетичної переробки, оформлення та розповсюдження інформації, які виконують професійні інформаційні працівники з метою підвищення ефективності творчої діяльності фахівців. До них відносяться: формування інформаційних масивів, створення інформаційно-пошукових систем, підготовка різноманітних бібліографічних покажчиків, фактографічних довідок, створення рефератів і оглядів та багато іншого [7, 112].

В практику інформаційного обслуговування цих установ все активніше впроваджуються нові форми та методи. Кабінети правової та ділової інформації, з наданням різноманітних фактографічних довідок, електронні каталоги, бази даних, бібліотечні сайти, інформаційні ресурси на компакт-дисках, замовлення й отримання документів у онлайновому режимі стають реаліями діяльності бібліотек.

Одним з найактуальніших напрямів розвитку інформаційного сервісу є залучення до фондів бібліотек документів на новітніх носіях інформації. Електронні документи поки, що, складають не значку частину бібліотечних фондів, але вони постійно зростають. І тому так важливо своєчасно організувати комплектування фондів бібліотек саме такими документами.

Важливою тенденцією розвитку сучасних бібліотечно-інформаційних систем є повноцінне представлення каталога свого фонду та забезпечення повномасштабного обслуговування, тобто реалізація онлайнового пошуку, замовлення літератури та отримання необхідних публікацій в електронному вигляді. Але бібліотеки повинні не тільки відобразити й розкрити свої фонди для читачів, а й допомогти знайти відсутні в них матеріали, що є в інших сховищах, і шляхом використання можливостей служб електронної доставки документів наблизити до своїх читачів фонди найбільших бібліотек світу.

Сьогодні бібліотека вже не повинна обов'язково мати конкретні документи в своєму фонді, достатньо володіти інформацією про місцезнаходження потрібного видання та мати можливість замовити й отримати відповідну копію документа. В такому разі довідковий апарат бібліотеки стає ключем до взаємовикористання документної інформації і відповідно одним з механізмів підтримки єдиного інформаційного простору.

Однак не тільки бібліографічне інформування є принципово важливим у діяльності бібліотек. Останнім часом бібліотеки все активніше приступають до створення й інших видів вторинної інформації - реферативної, оглядової, фактографічної. Адже саме в бібліотеках створено найоптимальніші умови для цього - найбільш повне зібрання документів та кваліфіковані фахівці, які знаються на основах аналітико-синтетичної обробки інформації.

Таким чином, головними напрямками розширення інформаційного сервісу бібліотек є:

комплектування бібліотек усіма джерелами інформації на електронних носіях і формування фондів електронних документів;

створення нових видів інформаційних продуктів і послуг (реферативних, фактографічних, оглядових, прогнозно-аналітичних баз даних з розвиненим пошуковим апаратом, зокрема, з використанням гіпертекстових систем), переорієнтування на формування інформаційних продуктів переважно в електронному вигляді;

кооперація зусиль бібліотек і усіх суб'єктів документно-комунікаційної сфери для створення інформаційних продуктів високої якості;

залучення до обслуговування читачів бібліотек інформаційних ресурсів Інтернет, створення навігаційних систем для полегшення пошуку інформації в різноманітних базах даних;

розвиток служб електронної доставки документів, що мають стати ключем до взаємовикористання документної інформації і, відповідно, одним з механізмів підтримки єдиного інформаційного простору [37, 42.].

Мережа сільськогосподарських бібліотек являє собою систему, яка складається з досить автономних підсистем - 274 бібліотечних закладів.

Державна наукова сільськогосподарська бібліотека (ДНСГБ) УААН є науково-методичним центром для цих установ, серед яких: бібліотеки 73 науково-дослідних інститутів і 65 державних науково-дослідних станцій Української академії аграрних наук та 135 бібліотек вищих навчальних закладів І - IV рівнів акредитації Міністерства аграрної політики України. Разом вони обслуговують понад 500 тис. урядовців, політиків, науковців, фахівців, фермерів та інших землекористувачів і землевласників, бізнесменів, а також професорсько-викладацький склад закладів освіти та осіб, що в них навчаються. Книжкові колекції зазначених бібліотек налічують близько 19 млн. облікових одиниць. З них користувачі щорічно одержують понад 20 млн. видань. Тільки ДНСГБ УААН, яка має статус науково-дослідної установи і де працює 100 працівників, серед яких 5 докторів, 9 кандидатів наук і 30 наукових співробітників, щорічно обслуговує близько 13 тис. читачів, видаючи їм зі свого унікального мільйонного фонду друкованої продукції близько ЗО тис назв книг, газет і журналів.

Як науково-дослідна установа бібліотека видає "Бюлетень ДНСГБ УААН", реферативний журнал "Агропромисловий комплекс України", серію біобібліографічних покажчиків "Академіки Української академії аграрних наук" та історико-бібліографічну серію монографій та інших наукових публікацій “Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії”.

У той же час, функціонуюча в Україні система бібліотечного обслуговування працівників аграрної сфери та сільського населення морально і фізично застаріла, оскільки не приділяє достатньо уваги створенню бібліотек нового покоління, власних електронних інформаційних ресурсів і постійному виходу до світового інформаційного простору. Все це призвело до того, що в умовах ринку така система вже неспроможна задовольнити швидко зростаючі потреби користувачів, зацікавлених у своєчасному одержанні вичерпної інформації з вирішуваних питань, або про джерела, в яких вона міститься.

Світовий досвід свідчить, що добре налагоджена діяльність сільськогосподарських бібліотек є одним з основних чинників підвищення ефективності аграрної науки, сільськогосподарського виробництва і бізнесової діяльності.

У цьому зв'язку виняткового значення набуває створення в Україні інтегрованої у світовий простір електронної системи інформаційно-бібліотечного обслуговування сільського господарства нового покоління.

Постановою Президії Української академії аграрних наук "Про виконання Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек України" від 26 квітня 2001 р. пріоритетним напрямом розвитку визначено створення на базі ДНСГБ УААН електронного корпоративного каталога (ЕКК) сільськогосподарських бібліотек країни, а далі й віртуальної (цифрової") сільськогосподарської бібліотеки.

Для забезпечення умов ефективного функціонування ДНСГБ УААН та мережі сільськогосподарських бібліотек, насамперед, головних бібліотек - методичних центрів об'єднань, необхідно створити і постійно розвивати сучасне комп'ютеризоване інформаційне середовище, максимально спрямоване на високопродуктивну наукову діяльність і прискорене використання досягнень науково-технічного прогресу в усіх галузях АПК. З цією метою інформаційні ресурси мережі сільськогосподарських бібліотек мають стати єдиним фондом - складовою частиною Національного інформаційного ресурсу. На ДНСГБ УААН покладається функція методичного забезпечення та координації його формування та використання.

Основу функціонування ДП сільськогосподарських бібліотек нового покоління, окрім книг, газет і журналів має становити сукупність спеціалізованих бібліографічних реферативних і повнотекстових баз даних, баз знань, ринкової та фактографічної інформації, дорадчих та експертних систем тощо, які створюються власними силами на рівні світових стандартів, або купуються на вітчизняному та світовому ринках інформаційних продуктів. Для ефективного формування та використання таких ДП необхідно мати надійні телекомунікації та розвивати науковий маркетинг (видавнича діяльність, семінари, виставки, реклама тощо).

ДНСГБ УААН формує власні спеціалізовані довідково-бібліографічні фонди документів як на традиційних (паперових), так і на комп'ютерних носіях, залучаючи, в разі потреби, інформаційний потенціал інших бібліотек та інформаційних установ світу; здійснює якісне довідково-інформаційне та інформаційно-бібліографічне обслуговування урядовців, науковців, фахівців і товаровиробників аграрної сфери в Україні та за її межами, забезпечуючи розповсюдження досягнень науки, техніки і передового досвіду з усіх напрямів діяльності науково-дослідних установ УААН, навчальних закладів Мінагрополітики України та інших відомств і організацій, причетних до збирання, зберігання та розповсюдження сільськогосподарської науково-технічної інформації. Інформаційно-довідкове та інформаційно-бібліографічне обслуговування науковців й інших користувачів полягає у задоволенні ІП і запитів споживачів бібліографічної та іншої інформації з метою:

підвищення інтенсивності та якості наукових досліджень, скорочення термінів і зменшення вартості проектно-конструкторських розробок;

швидкого впровадження сучасних технологій та наукової продукції у виробництво;

підтримання реформування сільського господарства та ринкових механізмів економіки.

ДНСГБ УААН та головні бібліотеки об'єднань сільськогосподарських бібліотек з їх мережами активно сприяють ефективному розвитку аграрної науки та агропромислового виробництва, надаючи користувачам достовірну, своєчасну, пертинентно-релевантну інформацію на основі:

систематизації опублікованих результатів наукових досліджень, передового вітчизняного і зарубіжного досвіду з різних напрямів (галузей) аграрної науки та виробництва;

формування, ведення й використання усіх видів баз даних і знань галузевих установ, які нагромаджують сільськогосподарську інформацію;

організації надання інформаційно-бібліотечних послуг у співпраці з різноманітними установами та організаціями, в т.ч. добровільними об'єднаннями громадян, що розповсюджують сільськогосподарську науково-технічну інформацію;

налагодження видавничої діяльності;

пропаганди і впровадження досягнень науки та передового досвіду шляхом організації індивідуальної і масової роботи з читачами.

Для вирішення цих завдань на ДНСГБ УААН та головні бібліотеки покладаються всі основні функції і серед них такі:

комплектування довідково-інформаційного фонду аграрної науки і виробництва всіма необхідними первинними та вторинними документами на традиційних (паперових) та електронних (комп'ютерних) носіях, що містять інформацію про наукові звіти, рукописи і публікації, книги, періодичні видання, проекти, нормативно-довідкові, статистичні та інші матеріали, огляди, тези наукових конференцій і симпозіумів, патентно-ліцензійні та юридично-правові документи з необхідними відомостями за профілем науково-дослідних установ і навчальних закладів;

інтелектуальну фахову обробку документів з метою відбору їх до локальних і розподілених повнотекстових баз даних та знань, формування масиву вторинних документів інформаційно-пошукового призначення - бібліографічних описів, рефератів, словників-термінів, тезаурусів;

активну пропаганду та розповсюдження науково-технічної інформації про досягнення світової науки і практики на основі систематичного вивчення запитів учених-аграріїв, сільськогосподарських товаровиробників і науково-дослідних установ галузі на науково-технічні, технологічні й організаційно-економічні нововведення, що можуть забезпечити високі врожаї та показники тваринництва і переробної промисловості, темпи науково-технічного прогресу в агропромисловому виробництві;

організацію роботи з міжнародної стандартизації термінології і підготовки документів з метою створення умов для ефективного здійснення аналітичної діяльності, обміну бібліографічною інформацією як в Україні, так і за її межами;

використання електронно-обчислювальних машин та інших технічних засобів для створення пошукових образів документів, ведення баз (банків) даних та знань, в т.ч. корпоративного електронного каталога, пошуку і розповсюдження даних і знань, підготовки відповідей на інформаційні запити та автоматизованих видань реферативних і бібліографічних покажчиків, розвитку комп'ютерних мереж обробки й обміну інформацією, а також налагодження двосторонніх зв'язків з інформаційними центрами та окремими користувачами;

надання методичної і практичної допомоги сільськогосподарським бібліотекам, а також головним бібліотекам об'єднань, Регіональним центрам наукового забезпечення АПВ та іншим інформаційним консультаційно-освітнім службам з питань організації інформаційної роботи та її комп'ютеризації;

тиражування інформаційних джерел з метою їх розповсюдження, технічне обслуговування поліграфічних та інших засобів розмноження інформаційних матеріалів.

Електронний зведений корпоративний каталог (ЕКК) сільськогосподарських бібліотек України є складною системою, що містить велику кількість окремих елементів - електронних каталогів усіх бібліотек України мережі УААН та бібліотек інших систем і відомств, що здійснюють збирання, зберігання та розповсюдження сільськогосподарської літератури. Електронні каталоги бібліотечно-інформаційних установ повинні мати ідентичну побудову і спільне програмне забезпечення, яким, з огляду на поширеність і простоту освоєння та використання, обрано ІРБІС - інтегровану систему для інформаційно-бібліотечних ресурсів. Робота по створенню зведеного ЕКК має здійснюватись у такий спосіб:

Кожна з бібліотек-учасниць створює власний електронний каталог і вміщує його на Web-sites установи, до якої вона належить у рубриці "Бібліотека". Це дозволить кожній бібліотечній установі звірити або запозичити пошуковий образ документів (описи) та проставити коди бібліотек, де є ідентичний документ.

Всі Web-sites повинні мати links, що допоможе розшукати книги, яких немає у бібліотеці даної установи.

3. Організаційну роль виконує ДНСГБ УААН, яка має найбільший фонд, підготовлених фахівців з організації і ведення електронного каталога, сучасну комп'ютерну техніку.

4. Звернення до ЕКК кожної бібліотеки відслідковуватимуть лічильники на їх сайті [10, 24].

Розділ 3. Вивчення документного потоку на основі матеріалів Державної поточної бібліографії
3.1 Тенденції розвитку основних методів вивчення документних потоків
Рухомість - є спосіб існування ДП. Він постійно змінює свій кількісний обсяг, темпи росту, типи, види і жанри вхідних елементів, матеріальні носії. Кожен новий документ, що входить у потік, змінює його семантичну (змістовну) структуру, значимість і ціннісні властивості всіх попередніх по темі документів. Змінюються і такі характеристики як інтенсивність використання елементів потоку у суспільстві, темпи старіння документів в ньому, ступінь тематичної, просторової, мовної, авторської концентрації елементів потоку і т.д. Власне кажучи для потоку немає стабільних характеристик. Щодо незмінної залишається лише його функціональна роль у житті суспільства як основного засобу збереження, накопичення і передачі відомостей про навколишній світ у часі і просторі.

Перший з них багатий по характеру відомостей, традиційний, обов'язковий, але, по-перше, вимагає багаторічної роботи з певним мікропотоком документів; по-друге, отримане "досвідчене" знання про потік документів практично не піддається формалізації, тому залишається індивідуальним, не накопичуваним. Як правило, таке знання складається з різноманітних відомостей про конкретні книги даного потоку, тобто воно фактографично не узагальнюється, ним важко скористатися іншим фахівцям.

Другий підхід - функціонально-кількісне спеціально започатковане дослідження мікропотоку документів - немає поки що широкого розповсюдження в інформаційному середовищі. Дослідження достатньо трудомістке: для виявлення та багатоаспектного аналізу мікропотоку з річним об'ємом 1000-1500 документів у середньому необхідно приблизно 330-350 годин. Це породжує багато проблем. Але є й переваги.

Основні переваги досліджень потоку:

1. Протягом двох місяців фахівець одержує відомості про тематичну структуру мікропотоку документів документів, актуальні тематичні напрями його розвитку, склад потоку згідно видів, авторську, видавничу структуру потоку. Такий набір відомостей може накопичуватися при традиційному його вивченні за 5-7 років.

2. Ці дані про потік в основному формалізовані - отримані у вигляді словника основних предметних рубрик, набору кількісних показників, переліків різновидів документів, видавництв, журналів, авторів і колективів, що беруть участь у формуванні мікропотоку. Тому вони можуть обговорюватися фахівцями, передаватися наступним поколінням фахівців, накопичуватися для планомірного спостереження за розвитком мікропотоку.

3. На основі даних про мікропотік документів можуть здійснюватися:

планування інформаційного забезпечення з врахуванням річного і накопиченого об'єму потоку, документів по темі і можливостей його бібліографічного освоєння;

розподіл обов'язків між співробітниками інформаційної установи, відділу в залежності від об'єму мікропотоку документів, що обробляється;

виявлення актуальної тематики для форм випереджаючого інформування;

бібліографічне забезпечення комплектування фонду інформаційної установи по конкретним темам; видавництвам і організаціям, що займаються видавництвом; журналах; творчих колективах; авторах; серійних виданнях і т.п.;

удосконалення технологічних процесів і методик формування ДПА (наприклад, процесу аналітичного розпису найбільш важливих журналів, методики відбору публікацій для тематичної картотеки, предметизації матеріалів у ній і т.д.).

У залежності від поставленої мети вивчається певна складова частина ДП певної тематики: мікропотік документів галузі знання; вузькогалузевий мікропотік; проблемно-тематичний мікропотік; мікропотік документів визначеного типу, виду, жанру в рамках галузі або теми.

При функціонально-кількісному аналізі мікропотоків документів за основну одиницю виміру приймають документ - книгу, статтю з журналу, газети, збірника, тобто такий семантичний текст, що може одержати самостійний бібліографічний опис у потоці і раціонально аналізувати річний потік документів з теми, але можливі і вибірки з нього.

Основна методична вимога - повнота виявлення мікропотоку в хронологічних і тематичних границях. При виборі методів і методик дослідження потоку основними чинниками служать мета, завдання вивчення мікропотоку, сфера використання і характер необхідних повідомлень про потік, можливість його здійснення (трудові витрати, наявність необхідної документної бази, кваліфікація виконавців).

Використовують різні методи вивчення ДП: історико-генетичні, книгознавчі методи дозволяють характеризувати походження і розвиток основної частини потоку (тип, вид, жанр публікацій, тематичний мікропотік, потік літератури певного видавництва).

Типологічні методи дають можливість співвіднести документ по його формалізованих ознаках з визначеним типом літератури, видом або жанром публікації. Спеціаліст обирає для дослідження загальноприйняту в області книгознавства або журналістики (для газетно-журнальних жанрів) типізацію документів, але завжди змушений вводити додаткові ознаки "упізнання" різновиду документів. Наприклад, ознака серії, видавництва, тиражу, якщо документ не ідентифікується по відомих ознаках, то він фіксується в графі "не визначене".

Класифікаційні методи (систематизація, предметизація, дескрипторизація, кластеризація, фасетизація) служать для виявлення тематично однорідного мікропотоку і його внутрішнього поділу на предметно відособлені складові частини при вивченні тематичної структури потоку.

Статистичні (кількісні) методи дозволяють виміряти в потоці частоту появи документів з будь-якою ознакою, наприклад, кількість книг видавництва "Знання" у річному потоці галузевої літератури. Вимір здійснюється в абсолютних цифрах, а для наочного представлення і співвідношення результатів може бути виражене у відсотковому відношенні. Наступна статистична обробка даних про потік може бути досить різнохарактерною - апроксимація кривих, факторний аналіз, вирахування комплексних показників і т.д.

Семантико-лінгвістичні методи - засновані на різних методиках змістовного аналізу відомостей про документи і їхніх текстів. Контент-аналіз заснований на аналізі частоти вживання у назві або тексті документа визначених термінів і словосполучень. Близький йому кластерний аналіз, при якому виділяються ключові слова по силі зв'язку між ними (частота зустрічальності) об'єднуються в родинні кластери або предметні рубрики.

Бібліографічний аналіз документів побудований на вивченні формальних, змістовних і функціональних (ціннісних) ознак документів. Дозволяє виявити роль і місце документа (або однорідної їхньої сукупності) у мікропотоці, їхні ціннісні властивості, дати змістовну інтерпретацію (пояснення) отриманим статистичним показникам.

При змістовному описі результатів дослідження можуть бути використані додатково такі методи, як експертна оцінка, опитування читачів. Цікаві нові прогнозно-аналітичні методи - "ярмарок ідей", метод "мозкової атаки", "дерево цілей" та ін. Усі проведені дослідження документного потоку побудовані на вже підтвердженій гіпотезі: кожен тематично однорідний мікропотік має особливості структури, внутрішні закономірності розвитку і використання у суспільстві [5, 12].

Кількісний аналіз враховує такі параметри, як чисельність первинних документів та інформаційних видань, їхні обсяги, показники розпорошення і застарівання, кількість авторів, частоту цитування та кількість запитів користувачів. Проводячи цей вид аналізу, доцільно охоплювати галузі науки, окремі наукові напрями, проблеми, країни, знаходити взаємозв'язок усіх параметрів і визначати динаміку процесу.

Якісний аналіз базується на вивченні змісту документів, визначенні цінності, достовірності й повноти інформації, що стосується ідей, методів дослідження, фізичних принципів, конструктивних рішень, техніко-економічних та експлуатаційних характеристик виробів, економічних, маркетингових факторів тощо.

Аналіз інформаційних зв'язків передбачає виявлення взаємозв'язку між окремими науковими дисциплінами (напрямами), країнами, школами, колективами, вченими, інтенсивності цих зв'язків, каналів передачі інформації, зміну зв'язків у часі й просторі. Одним із найефективніших методів аналізу інформаційних зв'язків є аналіз мереж цитування, що дає змогу визначити відносну цінність виконаних досліджень, тобто ступінь зацікавленості в них суспільства та науковців.

Аналіз структури ДП спрямований на виявлення видової структури документів (зміни співвідношення між різними видами й типами документів), характеру видань (теоретичні, прикладні, експериментальні роботи, співвідношення між ними, а також фактів, методів, концепцій, що дає змогу дослідити стадії розвитку певного наукового напряму [14, 96].

3.2 Аналіз структури документного потоку з проблем сільського господарства на основі “Літопису книг” 2005-2007 р.р.
Необхідність усвідомлення сучасних складних процесів, що відбуваються під впливом зростання значення інформації з сільськогосподарської тематики в нашій державі, зумовила збільшення масиву інформації цього напряму, що спричинило інтерес до проблем у наукових дослідженнях ДП сільськогосподарської галузі знань.

Формування і розвиток ДП зумовлені певними закономірностями: ДП є системним об'єктом з відповідними якостями та ознаками; зміст і структура ДП визначаються змістом, структурою й іншими особливостями галузі сільського господарства, компонентом якої він є; ДП формують документи різних типів і видів, що відповідають різноманітним галузевим документно-інформаційним потребам споживачів.

Аналіз галузевих ДП є важливим напрямком бібліометричних досліджень. У методиці бібліометричного дослідження галузевого ДП передбачається наступне:

визначення закономірностей формування і розвитку ДП;

структурування ДП за тематичним, типовидовим, мовним, видавничим та іншими аспектами;

виявлення кількісного наповнення зазначених структур;

визначення основних тенденцій розвитку ДП;

розроблення на цій підставі можливих гіпотез удосконалення репертуару галузевих документів.

Вибір об'єкта дослідження потоку з сільськогосподарської галузі зумовлений тим, що саме вітчизняна книга з сільськогосподарської тематики є однією з тих, яка визначає економічний розвиток країни та характеризується широким колом фахівців, наявністю потоку первинних документів і достатньою глибиною розкриття у вторинному ДП.

За основу проведення моніторингу ДП з проблем сільського господарства були взяті покажчики державної бібліографії України - "Літопис книг". Мета будь-якого ДП - це інформаційне забезпечення галузі. Саме аналіз ДП сільськогосподарської галузі за часовий проміжок (3-5 років) дозволяє визначити ступінь досягнення сформованим потоком документів його мети.

Вибір хронологічних меж аналізу (2005-2007р.р.) зумовлений ситуацією, що склалася на видавничому ринку України. Протягом 90-х р.р. існувала тенденція до зниження випуску літератури (це було спричинено кризовим станом українського книговидавництва в цілому). А починаючи з 2000-го року кількість видань літератури з різної тематики, у тому числі і з питань сільського господарства почала зростати. Таким чином, відбулися якісні зміни ДП різних галузей знань.

Дослідження формування потоку вітчизняної книги з сільськогосподарської тематики здійснювалося за такими аспектами:

· кількісний розподіл видань;

· розподіл видань за мовою публікацій;

· розподіл видань за типами та видами;

· розподіл видань за основними тематичними розділами.

З семантичної структури ДП з проблем сільського господарства за 2005-2007 р.р. (Додаток 1) видно, що кожне конкретне видання віднесене до однієї із вибраних згідно “Літопису книг” тем даної тематики. Поняття " тема" є певною мірою умовним.

У таблиці (Додаток 1) показаний розподіл загальної кількості публікацій з питань сільського господарства за основними тематичними розділами в межах кожного року і в цілому за три (2005-2007 р.р.) роки, а також обсяг галузевого документного потоку по темам у відсотках. З аналізу тематичної структури галузевого документного потоку впродовж трьох років, витікають такі висновки: пріоритетною протягом усього періоду лишається проблематика з економіки сільськогосподарського виробництва - 134 (11,2%), рослинництва 311 (26,0%) тваринництва - 303 (25,3%). Другу позицію посідає література з питань ґрунтознавства - 89 (7,4%), агротехніки - 78 (6,5%), лісового господарства - 77 (6,4%), сільськогосподарських машин - 64 (5,3%). Менша частка припадає на видання з питань рибного господарства - 47 (4,.%), бджільництва 38 (3,2%), птахівництва - 25 (2,0%) і невелику частку складають видання з питань добрив - 20 (1,7%), мисливства - 9 (0,8%). Приблизно однаковий рівень випуску видань з тваринництва та рослинництва, рибного господарства, бджільництва, птахівництва та самий малий - з мисливства. Останні складають найменшу частку з випуску літератури (Додаток 2).

Таким чином, по результатам дослідження, найбільшу питому вагу у документному потоці з питань сільського господарства отримали видання з тематики рослинництва та тваринництва, що разом становить понад 50% загальної кількості видань за останні три роки, та видання з питань економіки сільськогосподарського виробництва (11,2%) (Додаток 2). Зрозумілою є тенденція при аналізі окремих років (див. Додаток 3). Починаючи з 2005 р. і у наступні: 2006 р. та 2007 р., по таким темам, як: лісове господарство - 18, 27, 32 = 77; економіка с-г виробництва - 34, 33, 67=134; рослинництво - 85, 98, 128=311 (Додаток 3), тваринництво - 73, 110, 120=303; ґрунтознавство - 26, 19, 44= 89, агротехніка - 14, 33, 31=78, бджільництво - 11, 12, 15=38, відбулося помітне зростання випуску документів. І лише з такої тематики, як рибне господарство - 15, 17, 15; мисливство - 3, 4, 2 (Додаток 4) випуск видань мав тенденцію до стрибка “вверх (2006 р.) - вниз (2007р.)".

В ці роки держава та влада приділили увагу розвитку саме таких галузей, як рослинництво, тваринництво, птахівництво, бджільництво, питанням розвитку економіки сільського господарства, тому й інформаційні потреби фахівців, з кожним роком зростали і відповідно користувачі потребували цієї інформації і були нею забезпечені. У межах галузевого документного потоку з сільськогосподарської тематики найменшою (Додаток 2) є частка літератури з таких питань, як сільськогосподарські будівлі (1, - , 1 = 2 (0,2%)), мисливство (3, 4, 2 = 9 (0,8%)). Такий стан аналізу говорить про те, що такі важливі для людини галузі господарства, як тваринництво, рослинництво, ґрунтознавство, птахівництво, агротехніка потрібні були впершу чергу для розвитку сільськогосподарської галузі, саме ці галузі потрібно було розвивати, піднімати з руїн. Фахівців сільського господарства потрібно було забезпечити відповідною інформацією. Видання літератури з цих питань скеровують потреби нашого суспільства, адже підвищений інтерес до будь-якої теми зумовлює розширення випуску літератури з неї.

Певні типи, види, жанри у ДП засвідчує типовидова структура галузевого потоку книг. Кількісний розподіл документного потоку з питань сільського господарства за типами видань у 2005-2007 р.р. можна простежити за даними таблиці (Додаток 5).

З таблиці (Додаток 5) та діаграми (Додаток 6) простежимо співвідношення документного потоку з сільськогосподарської літератури за типами та видами літератури. Склад галузевих видань за типами літератури характеризується таким чином: найбільшу кількість назв за три роки (2005-2007 р.р.) має виробнича література - 458 прим. (38,2%). Представлена вона такими видами видань: практичні посібники - 205 прим. (17,1%), інструктивні матеріали з виробництва - 253 прим. (21,1%).

Другу позицію займає науково-дослідна література,що складає - 208 прим. (17,4%). Вона представлена такими жанрами, як: монографії - 59 прим. (4,9%), збірники наукових праць - 100 прим. (8,4%), та збірники тез наукових конференцій - 49 прим. (4,1%) (Додаток 5). Подібний видовий діапазон науково-дослідної галузевої літератури зумовлений функціональним призначенням видань різних видів.

Характеристики потребують найбільш важливі види наукової літератури.

Монографія це підсумок пізнання об'єкта сільськогосподарської галузі (в даному випадку). Це зумовлено особливостями ущільнення і нагромадження знань в галузі сільського господарства; ступенем згортання наукового знання; особливою системою доказів його цінності, що вимагає великого фактичного матеріалу, детального зіставлення існуючих точок зору, ретельного визначення вихідних понять. Таким чином, роль монографії в репертуарі книги з сільськогосподарської тематики є специфічною.

У межах свого типу науково-дослідна література з 2005 по 2007р.р. розподілена за жанрами досить не рівномірно. Найбільшу кількість видань представлено збірниками наукових праць - 100 прим. (8,4%), монографій - 59 (4,9%), збірників тез наукових конференцій - 49прим. (4,1%) (Додаток 8). В ході дослідження постерігається тенденція до стрімкого збільшення кількості наукових видань, що ілюструє загальний стан української науки і в галузі сільського господарства: монографії - 5, 19, 35; збірники тез наукових конференцій - 10, 16, 23; і тільки кількість наукових праць має тенденцію до зменшення публікацій - 47, 36, 17. Пов'язано це може бути з проблемами друку у видавництвах, коштами та інш. Відповідно зростає кількість фахівців, до професійних інтересів яких входить сільськогосподарська проблематика. Виникнення ж нового галузевого знання зумовлює появу нових галузевих публікацій відповідного змісту, чим і пояснюється велике збільшення друку монографій.

Третє місце в типовидовій структурі документного потоку посідають видання навчальної літератури - 201 прим. (16,8%) (Додаток 6). У межах років (2005-2007р.р.) відмічається зростання випуску даного типу літератури в 2007 р. - 80 прим., притому, що підручників надходження поступово зменшується - 22, 21, 19, а навчальних посібників зростає - 39, 39, 61 (Додаток 6). Але ці видання є одними з пріоритетних, зважаючи на підготовку фахівців сільськогосподарської галузі багатьма навчальними закладами країни. Домінуючі позиції в репертуарі навчальної книги посідають підручники (5, 2%) та навчальні посібники (11,6%).

Четверте місце по випуску займає популярна література (17,0%). Популярна література сільськогосподарської тематики, яка висвітлює актуальні проблеми розвитку сільського господарства, дуже різноманітна за своїм змістом. Це зумовило виділення серед виявлених у галузевому репертуарі популярної літератури таких жанрів видань, як довідково-популярні, науково-популярні, публіцистичні. Видання у межах років цього типу виходили з друку нерівномірно. Так серед науково-популярної літературиу 2005-2006р.р. простежується тенденція до збільшення (32, 43 прим.), у 2007р. - до зменшення кількості публікацій (18 прим.). А довідково-популярна література з кожним роком кількість видань стрімко зростала (10, 22, 64 прим.). Різкий зріст довідково-наукової літератури викликаний змістом видань. Часто це поради садівникам, огородникам, фермерам, тим хто має свої земельні ділянки та господарство, домашніх тварин.

Зростання випуску такої літератури необхідне і продиктоване інтересами й потребами багатьох категорій споживачів: і тих, хто потребує опанування основами практичних знань з догляду за домашніми тваринами, домашніми квітами, огородніми ділянками, і споживачів з відносно розвинутими інтересами у цій галузі, і, нарешті, серйозних домогосподарок, садівників, огородників, любителів квітів.

Випуск довідкової літератури займає четверту позицію. Довідкові видання включають: довідники, словники, енциклопедії, календарі, каталоги тощо. Це досить популярний тип літератури, розрахований на широке коло споживачів, які цікавляться сільським господарством або професійно з ним пов'язані. Поступове збільшення випуску літератури цього типу за досліджуваний період 2005-2007р.р. - 35, 40, 46, свідчить про те, що цей тип літератури завжди мав і буду мати свого споживача. Якісні зміни в довідково-інформаційному обслуговуванні й трансформовані запити споживачів сільськогосподарської інформації спричиняють потребу в усе нових і нових документах, таким чином і вихід з друку літератури цього типу потребує збільшення.

Мовна структура галузевого документного потоку з проблем сільськогосподарської тематики потребує також аналізу (Додаток 9-10).

В зв'язку з тим, наша держава прийняла Закон про Державну мову, це торкнулося в першу чергу книжкових видань. Майже вся література, що вийшла з друку у 2005-2007р.р. - це література українською мовою. Видання галузевої книги українською мовою перевищило російськомовну книгу майже в 4 рази (78% - українською, і 22% - російською мовою), (Додаток 9). Частка літератури, що виходить з друку українською мовою, поступово й впевнено зростає, що є наслідком належної мовної політики видавництв і державної політики в галузі книговидання. Серед мовних видань з'явилися видання іноземними мовами, хоча відсоток їх ще дуже малий (0,3%).

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що формуванню галузевого ДП з сільськогосподарської галузі притаманні певні закономірності: його зміст і структура органічно пов'язані й зумовлені змістом і структурою забезпечуваних інформаційних потреб фахівців галузі. Репертуар галузевих документів відповідає тематичним потребам сільськогосподарської галузі країни і включає всі типи і види документів відповідно до багатогранності галузевих документно-інформаційних потреб споживачів.

Бібліометричний і змістовий аналіз формування вітчизняних книг з проблем сільського господарства засвідчує, що випуск галузевої книги має характер впевненого зростання. За проаналізований період (2005-2007 р.р.) загальна кількість видань відчутно збільшилася - 326, 381, 490 прим. Наповнення галузевого ДП відбувається з постійним зростанням. Це пов'язано з тими, проблемами в галузі сільського господарства, які потрібно постійно вирішувати так як вони є нагальними проблемами життя країни. У будь-якій державі аграрний сектор економіки займає важливе, особливе місце, обумовлене виробництвом продуктів харчування, сировини для багатьох видів непродовольчих споживчих товарів і продукції виробничого призначення. Рівень розвитку сільського господарства визначає рівень економічної безпеки країни. Розвиток ринкових відносин між суб'єктами господарювання тісно пов'язаний з інформацією. Інформаційне забезпечення сільськогосподарських підприємств усіх форм власності - залог успішного функціонування сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, порівнюючи кількісні та якісні показники динаміки ДП, ми отримали об'єктивну картину стану і розвитку сільськогосподарської галузі, його напрямів. Вивчення галузевого репертуару є документознавчою та статистичною базою для вирішення наукових завдань, планування досліджень, розвитку галузі сільського господарства.

Формування та використання ДП з питань сільського господарства в країні дасть можливість забезпечення:

сприяння сільськогосподарським товаровиробникам та сільському населенню у задоволенні інформаційних потреб для вирішення поточних проблем розвитку сільськогосподарської галузі;

доступу урядовців, науковців і фахівців до національних та світових інформаційних ресурсів;

глобального обліку і розповсюдження бібліографічної сільськогосподарської інформації;

формування механізму зворотного зв'язку з користувачами для розробки ефективних заходів щодо вдосконалення їх обслуговування;

прибутковості (у перспективі) господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників, розвитку альтернативного сільського господарства, інформаційного забезпечення сталого розвитку галузі, появи нових робочих місць та зростання доходів населення [1, 15].

Висновки
Провівши дослідження, потрібно зробити наступні висновки:

Сукупність документів утворюють документні потоки, масиви, ресурси, фонди.

Документний потік - організована множина документів (первинних або вторинних), що функціонують (створених, розповсюджених та використаних) у соціальній середі. Він визначається як змінна у часі множина документів, що знаходиться у русі, динаміці та характеризується інтенсивністю, котра виражається кількістю одиниць видань, публікацій, одиниць збереження і т.д. в одиницю часу (місяць, рік).

Документний потік постійно поповнюється новими документами, тому є унікальним способом накопичення повідомлень про навколишній світ.

Для забезпечення якості бібліографічної моделі потоку - вірогідність, повноту, точність, збільшити її прогностичні можливості, спеціалісту необхідні дані не епізодичних кількісних досліджень потоку документів, а статистичний моніторинг профільного документного потоку - безперервне і багатоаспектне статистичне спостереження за його розвитком.

Збір відомостей про документний потік може здійснюватися двома способами: емпіричним нагромадженням індивідуального знання у фахівців інформаційної сфери в процесі професійної діяльності; та на основі спеціально розпочатих досліджень потоку для виявлення певного набору відомостей про нього.

Дослідження мікропотоку може здійснюватися з різними цілями: комплексне, багатоаспектне його вивчення для вдосконалювання інформаційної установи в цілому, добір журналів для аналітичного розпису в картотеку, визначення об'єму і жанрової специфіки потоку газетних публікацій і т.д. В залежності від поставленої мети вивчається певна складова частина документного потоку з даної тематики:

мікропотік документів галузі знання;

вузькогалузевий мікропотік;

проблемно-тематичний мікропотік;

мікропотік документів визначеного типу, виду, жанру в рамках галузі або теми.

Основна методична вимога - повнота виявлення мікропотоку в хронологічних і тематичних границях.

Використовують різні методи вивчення документного потоку: історико-генетичні, книгознавчі методи, типологічні, класифікаційні, статистичні, семантико-лінгвістичні бібліографічний аналіз документів, кількісний, якісний, аналіз інформаційних зв'язків, аналіз структури, та інші.

Спосіб існування документного потоку - рухомість: безперервне поповнення семантично новими елементами, структурні перетворення, постійне використання суспільством. Динамізм документного потоку і викликав до життя ретроспективні бібліографічні посібники з хронологічно триваючим обліком літератури, а потім і поточну бібліографічну інформацію, що з більшим ступенем подібності моделює розвиток документного потоку в самих різних зрізах.

Вивчення потоків науково-технічної інформації дає можливість планувати і керувати розвитком науки, прогнозувати тенденції розвитку науково-інформаційної діяльності та вдосконалювати її. Під час дослідження документного потоку застосовують кілька видів аналізу: кількісний аналіз, якісний аналіз, аналіз інформаційних зв'язків, аналіз структури документного потоку.

Для реалізації інформаційної функції та задоволення інформаційних потреб своїх користувачів бібліотеки здійснюють інформаційне обслуговування.

Одним з найактуальніших напрямів розвитку інформаційного сервісу є залучення до фондів бібліотек документів на новітніх носіях інформації. Однак не тільки бібліографічне інформування є принципово важливим у діяльності бібліотек. Останнім часом бібліотеки все активніше приступають до створення й інших видів вторинної інформації - реферативної, оглядової, фактографічної. Корпоратизація на сьогодні є однією з найважливіших тенденцій бібліотечно-інформаційного обслуговування. Бібліотеки об'єднуються задля створення систем корпоративної каталогізації.

Все активніше працюють бібліотеки з Інтернет. Створення бібліотечних серверів та розміщення в мережі унікальних бібліотечно-інформаційних ресурсів і послуг надають світовому співтовариству такий сервіс, як доступ до електронних каталогів бібліотек, електронна доставка документів тощо.

Головними напрямками розширення інформаційного сервісу бібліотек мають стати:

Основу функціонування документних потоків сільськогосподарських бібліотек нового покоління, окрім книг, газет і журналів має становити сукупність спеціалізованих бібліографічних реферативних і повнотекстових баз даних, баз знань, ринкової та фактографічної інформації, дорадчих та експертних систем тощо, які створюються власними силами на рівні світових стандартів, або купуються на вітчизняному та світовому ринках інформаційних продуктів.

Електронний зведений корпоративний каталог (ЕКК) сільськогосподарських бібліотек України містить велику кількість окремих елементів - електронних каталогів усіх бібліотек України мережі УААН та бібліотек інших систем і відомств, що здійснюють збирання, зберігання та розповсюдження сільськогосподарської літератури. Електронні каталоги бібліотечно-інформаційних установ повинні мати ідентичну побудову і спільне програмне забезпечення, яким, з огляду на поширеність і простоту освоєння та використання, обрано ІРБІС - інтегровану систему для інформаційно-бібліотечних ресурсів.

Останнім часом важливим напрямком бібліометричних досліджень став аналіз галузевих документних потоків. У дослідженні галузевого документного потоку вибрана галузь сільського господарства. Правомірність вибору як об'єкта дослідження потоку вітчизняної книги з сільськогосподарської тематики зумовлена тим, що дана галузь є однією з соціально значущих, відрізняється тим, що саме вона є однією з тих, що визначають економічний розвиток країни та відрізняється наявністю широкого кола фахівців, відносною стабільністю потоку первинних документів і достатньою глибиною розкриття у вторинному документному потоці.

Методикою бібліометричного дослідження галузевого документного потоку було передбачено:

визначення закономірностей формування і розвитку галузевого документного потоку;

структурування документного потоку за тематичним, типовидовим, мовним, видавничим та іншими аспектами;

виявлення кількісного наповнення зазначених структур;

визначення основних тенденцій розвитку документного потоку;

розроблення на цій підставі можливих гіпотез вдосконалення потоку галузевої книги.

Основою проведеного бібліометричного аналізу документного потоку з проблем сільського господарства слугували покажчики державної бібліографії України - "Літописи книг". Вибір хронологічних меж аналізу 2005-2007 р.р.

Таким чином, упродовж досліджуваного періоду прослідковується тенденція до збільшення кількості видань з обраного переліку тем (тваринництво, рослинництво, агротехніка, лісництво); більш-менш рівномірно виходила література з питань організації та управління сільськогосподарського виробництва, агротехніки та ін.

Типовидова структура галузевого потоку книг засвідчує розповсюджуваність документів певних типів, видів, жанрів.

Склад галузевих видань за типами літератури характеризується таким чином: найбільшу кількість назв за три роки має виробнича література (38%).

Видовий діапазон науково-дослідної галузевої літератури зумовлений функціональним призначенням видань різних видів, і представлена такими жанрами, як: монографіями (4,9%), збірниками наукових праць (8,4%), та збірниками тез наукових конференцій (4,1%).

Друге місце в типовидовій структурі документного потоку посідають видання навчальної літератури. Третє місце по випуску займає популярна література (16,8%). Четверту позицію займає випуск довідкової літератури.

Випуск видань українською і російською мовами у 2005-2007 р.р. кількісно суттєво відрізнявся. Видання галузевої книги українською мовою перевищило російськомовну книгу майже в 3 рази (78% - українською, і 22% - російською мовами). Частка літератури, виданої українською мовою, поступово й впевнено зростає, що є наслідком належної мовної політики видавництв і державної політики в галузі книговидання.

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок про те, що формуванню галузевого потоку вітчизняної книги притаманні певні закономірності, а саме: його зміст і структура органічно пов'язані й зумовлені змістом і структурою забезпечуваної галузі сільського господарства; склад галузевих документів є невід'ємним компонентом певної сфери суспільної діяльності і включає всі типи і види документів відповідно до багатогранності галузевих документно-інформаційних потреб споживачів. Бібліометричний і змістовий аналіз формування потоку вітчизняних книг з проблем сільського господарства засвідчує, що випуск галузевої книги має хвилеподібний характер. На початку 2007р. спостерігається значне зростання кількості видань порівняно з 2005р. За проаналізований період загальна кількість видань збільшилася, тому треба зауважити, що наповнення документного потоку відбувається поступово і зростає, такк ситуація на сьогодні задовільняє попит споживача інформації сільськогосподарської галузі.

Таке формування та використання документного потоку з питань сільського господарства в країні сприяє сільськогосподарським товаровиробникам та сільському населенню у задоволенні інформаційних потреб для вирішення поточних проблем розвитку сільськогосподарської галузі.

Список використаної літератури та неопублікованих документів

1. Концепція розвитку сільськогосподарських бібліотек України // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія - 2005. - № 4. - С.6-15.

2. Агаджанян С.А. Анализ информационных потребностей пользователей научно-технической информации в Армении / С.А. Агаджанян // НТИ. Сер.1. Орг. и методика информ. работы. - 2006. - № 1. - С.5-9.

3. Анікіна О. Українські наукові та науково-популярні періодичні видання з агрономії у 20-х роках XX століття / О. Анікіна // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. - К.: Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського. - 2003. - Вип.11. - С.560-574.

4. Басун Н. Проблеми комплектування фондів (ДНСБ УААН) вітчизняною літературою та деякі шляхи їх вирішення в сучасних умовах / Н. Басун // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. - К.: Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського. - 2003. - Вип.11. - С.575-579.

5. Бейліс Л. Сільськогосподарські бібліотеки та інформатизація аграрної галузі /Л. Бейліс // Бібл. планета. - 2000. - N 1. - С. ЗО - 31.

6. Библиография естественной литературы / М.П. Гасфер, Г.К. Быстрова. - М.: Книга, 1983. - 285 с.

7. Блюменау Д.И. Информация и информационный сервис. - Л.: Наука, 1989. - 191 с.

8. Василенко О. Статистичні БД у моніторингу інформаційних потреб користувачів бібліотеки / О. Василенко // Наук. праці НБУВ. - К., 2005. - Вип.14. - С.454-460.

9. Вергунов В. Державна Наукова Сільськогосподарська Бібліотека Української Академії Аграрних Наук - скарбниця національного виміру /В. Вергунов // Бібліотеки України загальнодержавного значення: історія і сучасність: зб. ст. - К., 2007. - С.71-96.

10. Вергунов В.А. Історія і сьогодення національної сільськогосподарської бібліографії / В.А. Вергунов // Бібл. вісн - 2006. - № 1. - С. 19-24.

11. Вергунов В. Комплектування фондів ДНСГБ УААН: стан і перспективи / В. Вергунов // Бібл. вісн. - 2006. - № 5. - С.32-37.

12. Вергунов В.А. Наукові та освітні сільськогосподарські бібліотеки в інформаційному просторі XXI ст.: реалії та перспективи/ В.А. Вергунов // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. - К.: Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського. - 2003. - Вип.11. - С.529-546.

13. Вергунов В.А. Сільськогосподарські бібліотеки в інформаційному просторі 21 століття: реалії та перспективи/ В.А. Вергунов // Культура і життя. - 2003. - №8. - С.2-3.

14. Гордукалова Г. Документальный поток социальной тематики как объект библиографической деятельности. - М., 1990. - 124 с.

15. Гриценко Н. Бібліотечно-інформаційне обслуговування користувачів у ЦНСГБ УААН /Н. Грищенко // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. - К.: Нац. б-ка України ім. ВЛ. Вернадського. - 2003. - Вип.11. - С.583-585.

16. Делійський Р.Й. Інформаційно - бібліографічне забезпечення аграрної науки та виробництва: історія, стан, перспективи /Р.Й. Делійський // Вісн. аграрної науки. - 1996. - N 11. - С.83-84.

17. Дерлеменко В.В. До проблеми створення Національної доктрини розвитку інформаційно-бібліотечної справи та Концепції розвитку сільськогосподарських бібліотек в Україні/ В.В. Дерлеменко // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. - К.: Нац. б-ка України їм. В.І. Вернадського. - 2004. - Вип.12. - С. 20-34.

18. Дерлеменко В.В. Інформаційне забезпечення наукових досліджень та розповсюдження сільськогосподарської науково-технічної інформації у бібліотеках Української академії аграрних наук / В. Дерлеменко // Вісн. ХДАК: зб. наук. праць. - Х., 2001. - Вип.7. - С.69-76.

19. Дерлеменко В.В. Сільськогосподарські інформаційні консультаційно-освітні служби: Монографія. -К.: ІАЕ УААН, 2001. -452с.

20. Дерлеменко В. Сільськогосподарські інформаційно-бібліотечні ресурси і становлення національної системи розповсюдження сільськогосподарських науково-технічних знань та інформації в Україні / В. Дерлеменко // Вісн. Кн. палати. - 2002. - № 2. - С.26-30.

21. Дерлеменко В.В. Система розповсюдження науково-технічної інформації в агропромисловому комплексі України / В. Дерлеменко // Вісн. ХДАК: зб. наук. праць. - Х., 1999. - Вип.1. - С.162-165.

22. Дерлеменко В.В. Співробітництво сільськогосподарських бібліотек та регіональних центрів наукового забезпечення з розповсюдження науково-технічної інформації/ В.В. Дерлеменко // Вісн. Кн. Палати. - 2001. - № 7. - С.25-27.

23. Дерлеменко В.В. Розповсюдження сільськогосподарської науково-технічної інформації. - Ю: ІАЕ УААН, 1999. - 410 с.

24. 3інченко Л. Документно-інформаційні ресурси у фондах ЦНСГБ УААН/ Л. Зінченко // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. - К.: Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського. - 2003. - Вип.11. - С.602-606.

25. Иванова А.Ю. Библиографические источники в системе рационального природопользования и охраны окружающей среды / А.Ю. Иванова // НТИ. Сер.1. Орг. и методика информ. работы. - 2002. - № 9. - С.6-12.

26. Корнієнко В. Проблеми створення системи вторинних інформаційних / В. Корнієнко // Наук. праці НБУВ ім. В.І. Вернадського. - 2000. - Вип.5. - С.142-151.

27. Крушельницька О. Методологія і організація наукових досліджень. - К., 2003. - 192 с.

28. Кушнаренко Н. Документоведение. - К., 2000. - 460 с.

29. Кушнаренко Н.М., Удалова В.К. Наукова обробка документів. - К., 2004. - 331с

30. Лопата О. Моніторинг використання інформаційних ресурсів залів періодичних видань / О. Лопата // Наук. праці НБУВ. - К., 2005. - Вип.14. - С.240-263.

31. Минкина В.А. От библиографии техники к информационному управлению: на пути к интеллектуальному преобразованию информации / В.А. Минкина // НТИ. Сер.1. Орг. и методика информ. работы. - 2003. - № 6. - С.2-6.

32. Музика П.М. Інформаційно-наукове забезпечення агрокомерційних структур України /П.М. Музика // Вісник аграрної науки. - 2000. - N 10. - С.67-71.

33. Надеева Н., Царькова Е. Анализ документопотоков организации (на примере архивного отдела Пензенской области) / Н. Надеева, Е. Царькова // Делопроизводство. - 2003. - № 3. - С.100-102.

34. Орлов П.І. Інформація та інформатизація. - Х., 2003. - 724 с.

35. Пілюшенко В. Наукове дослідження: організація, методологія, інформаційне забезпечення. - К., 2004. - 344 с.

36. Погиба Л.Г. Складання ділових паперів. Практикум. - К., 2002. - 240 с.

37. Проценко М. Інформаційний сервіс бібліотек: сучасний стан і тенденції розвитку / М. Проценко // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія - 2004. - № 1. - С.38-42.

38. Ракитянська В. Моделі бібліотечного обслуговування сільського населення Харківської області у нових соціально-економічних умовах/ В. Ракитянська // Бібл. планета. - 2006. - № 2. - С.35-36.

39. Сілкова Г. Інформаційно-аналітині дослідження в структурі інформаційних ресурсів // Кісник Книжкової палати. - 2001. - № 2. - С.14-15.

40. Сорока М.Б. Національна система реферування української наукової літератури: Монографія / НАН України; Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського. - К.: Вид-во НБУВ, 2002. - 210 с.

41. Соснін О. Проблеми управління національними інформаційними ресурсами в сучасних умовах // Наука та наукознавство. - 2003. - № 1. - С.16 - 26.

42. Сошинська Я.Є. Відображення документального потоку з історії українського селянства та аграрних віднисин в бібліографічній інформації кінця ХіХ - поч. XX ст. / Я.Є. Сошинська // Тези XXV звітної наукової конференціїпрофесорсько-викладацького складу і аспірантів факультету бібліотечно-інформаційних систем за 1993 - 1994 навч. рік. - К., 1994. - С.54 - 55.

43. Ступак В. Науково-аналітична діяльність у галузі суспільних наук в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку / В. Ступак // Вісн. Кн. палати. - 2000. - № 1. - С.21-24.

44. Філіпченко А. Основи наукових досліджень: Конспект лекцій. - К., 2004. - 208 с.

45. Цимбал В. Інформаційно - консультаційне забезпечення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів / В. Цимбал // Економіка АПК. - 2003. - № 9. - С.45-51.

46. Швецова - Водка Г.М. Документознавство / Г.М. Швецова - Водка. - К.: Знання, 2007. - 398 с.

47. Шемаєва Г.В. До проблем актуалізації документно-інформаційних ресурсів галузі / Г.В. Шемаєва // Вісн. Кн. палати. - 1999. - № 1. - С.8-10.

48. Шемаєва Г.В. На допомогу реформуванню аграрного сектора економіки /Г.В. Шемаєва // Вісн. ХДАК: зб. наук. праць. - Х., 2001. - Вип.7. - С.152-155.

Додатоки

Додаток 1

Семантична структура ГДП з проблем сільського господарства 2005-2007 р.р.

Додаток 2

1. Лісове господарство (6,4%);

2. Економіка с/г виробництва (11,2%);

3. С/г будівлі (0,2%);

4. С/г машини (5,3%);

5.Ґрунтознавство (7,4%);

6.Агротехніка (6,5%);

7. Добрива (1,7%);

8.Рослинництво (26,0%);

9. Тваринництво (25,3%);

10.Рибне господарство (4,0%);

11.Птахівництво (2,0%);

12. Бджільництво (3,2%);

13. Мисливство (0,8%).

Додаток 3

Динаміка випуску видань з питань рослинництва по роках (2005-2007 рр.)

Додаток 4

Динаміка випуску видань по рокам (2005-2007 р.р.) з питань: с-г будівлі, добрива, рибне господарство, птахівництво, бджільництво, мисливство.

Додаток 5

Типова структура ГДП з проблем сільськогосподарської галузі

Додаток 6

Діаграма співвідношення ДП з проблем сільського господарства за типами літератури по роках (2005-2007 р.р.)

1 - довідкова; (у %)

2 - навчальна;

3 - виробнича;

4 - науково-дослідна;

5 - популярна;

6 - офіційна.

Додаток 7

Співвідношення літератури за типами по роках (2005-2007 р.р.)

Додаток 8

Співвідношення науково-дослідної літератури за жанрами у документному потоці сільськогосподарської галузі по роках (2005-2007рр.)

Додаток 9

Мовна структура документного потоку з проблем сільськогосподарської галузі за 2005-2007 рр.

Додаток 10

Співвідношення кількості публікацій, що вийшли протягом 2005-2007р.р. різними мовами з сільськогосподарської тематики